Справа: № 826/5594/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
10 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 року у справі за його позовом до заступника голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про: визнання протиправною бездіяльність заступника голови Дарницької РДА Дзюби В.М. щодо ненадання у повному обсязі інформації про порядок оскарження відмови у задоволенні запиту від 18 січня 2013 року у відповіді від 13 лютого 2013 року; зобов'язання заступника голови Дарницької РДА Дзюбу В. М. надати запитувану інформацію; визнання протиправними дій Дарницької РДА в особі заступника голови Дзюби В.М. щодо ненадання інформації на запит позивача від 18.01.2013 року; зобов'язання Дарницької РДА надати копії документів, а саме висновки служби у справах дітей з інформацією, доступ до якої не обмежений, по суті інформаційного запиту позивача від 18.01.2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Дарницької РДА щодо ненадання інформації в повному обсязі про порядок оскарження відмови у задоволенні запиту на інформацію від 18.01.2013 року у відповіді від 13.02.2013 року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2012 року в Дарницькій РДА відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому було розглянуто одне звернення про зняття опіки над дитиною.
В інформаційному запиті від 18 січня 2013 року, адресованого відповідачу, позивач просив надати рішення від 12 липня 2012 року комісії з питань захисту прав дитини щодо вирішення зазначеного вище питання.
13 лютого 2013 року Дарницька РДА у відповідь на зазначений вище запит повідомили ОСОБА_2 про відсутність підстав для надання інформації щодо рішень комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 12 липня 2012 року з посиланням на ст.ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію», ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» та ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, було зазначено, що всі розглянуті 12.07.2012 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини питання носять конфіденційний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Так, Дарницька районна в м. Києва державна адміністрація в розумінні ст. 1 вказаного Закону є розпорядником публічної інформації, зокрема, щодо прийнятих нею рішень.
Відповідно до ст. 1 Закону публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Публічна інформація з обмеженим доступом - це конфіденційна інформація (ст. 6 Закону).
Конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (ст. 7 Закону).
Розпорядники інформації, визначені ч. 1 ст. 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Виходячи з положень ст. 6 Закону, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог, в тому числі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.
Згідно ст.ст. 5, 6 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
За ст. 11 вказаного вище Закону інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
У відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.
Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, проаналізувавши правові норми Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації», судова колегія приходить до однозначного висновку, що чинним законодавством встановлено обмеження на розповсюдження конфіденційної інформації, і відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний їх дотримуватися, надаючи відповіді на інформаційні запити.
За результатами проведення 12 липня 2012 року засідання комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації розглянуто звернення про зняття опіки над дитиною, а, отже, зміст рішення містить висновок щодо питання по суті.
За таких обставин відповідачем правомірно віднесено зміст рішення комісії з питань захисту прав дитини за результатами проведення 12 липня 2012 року засідання комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до конфіденційної інформації та, відповідно, прийнято рішення про обмеження у доступі до неї, оскільки вказане рішення стосується конкретної особи (дитини), щодо якої вирішено питання. При цьому слід зауважити, що з матеріалів справи не вбачається будь-якого відношення позивача до дитини, щодо якої 12 липня 2012 року вирішувалося питання про зняття опіки над дитиною, тому підстави оприлюднювати вказану інформацію на запит позивача відсутні, а оприлюднення такої інформації було би порушенням вищеперерахованих положень законодавства.
Апеляційна інстанція також погоджується з доводами суду першої інстанції з приводу незаконності та необґрунтованості вимоги позивача щодо зобов'язання Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації надати висновки служби у справах дітей з інформацією, доступ до якої необмежений по суті його інформаційного запиту від 18 січня 2013 року, оскільки сам інформаційний запит не містить такої вимоги, а тому відповідач і не повинен був надавати вказану інформацію.
Окружним адміністративним судом м. Києва правомірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати інформацію в повному обсязі про порядок оскарження відмови у задоволенні запиту на інформацію, оскільки листом від 17 травня 2013 року позивачу вже роз'яснено порядок оскарження відмови у задоволенні запиту на інформацію, тобто на час прийняття судового рішення по суті, дана вимога визнана відповідачем, а порушені права позивача відновлені.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 3, 15, 17, 19, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Ісаєнко Ю.А.