Справа: № 810/737/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
10 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.09.2012 року № 0001452301/2320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 128 224 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32 056 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірного рішення податкової інспекції, а тому відмовив в його скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в липні 2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Оса».
Так, податковим органом виявлено порушення позивачем п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 128 224 грн., в т.ч. за лютий 2012 року 39 676 грн.; за квітень 2012 року - 88 548 грн. та завищено від'ємне значення між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2012 року на суму 19 390 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 42 555 грн.
Зазначені вище висновки акту перевірки слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке за результати адміністративного оскарження до вище стоячих податкових органів залишено без змін.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» до складу податкового кредиту за січень 2012 року включили податкову накладну № 1 із датою виписки 05.01.2012 року, оформлену підприємством-продавцем ПП «Інтерторг-М» із сумою ПДВ 32 685,83 грн., не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань апелянта на підтвердження факту реєстрації податкової накладної ксерокопією квитанції в електронному вигляді, оскільки зі змісту копій квитанцій, наявних в матеріалах справи слідує, що вони були надіслані на підтвердження фактів одержання податкових накладних: № 1 з датою виписки 23.01.2012 року та № 281 з датою виписки 27.04.2012 року, що не стосуються вище зазначеної податкової накладної № 1 з датою виписки 05.01.2012 року. Таким чином, в матеріалах справи відсутня квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі, яка надіслана податковим органом щодо підтвердження продавцю ТОВ «Інтерторг-М» про прийняття їх податкової накладної.
Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Виходячи з положень п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
За п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46 ст. 46 цього кодексу.
Пунктами 6, 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; ….
Копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Таким чином, судова колегія повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки позивачем не надано доказів реєстрації податкової накладної від 05.01.12 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, то формування податкового кредиту ТОВ «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» за вказаною податковою накладною є безпідставним.
01.02.12 року між позивачем, як замовником та ТОВ «ТД Оса» - (виконавцем) було укладено договір № 01/02, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання про надання поліграфічних послуги, а саме - здійсненню додрукової підготовки інформаційних матеріалів; виведенню кольоропроб; по виготовленню поліграфічної продукції з переданих замовником матеріалів та напівфабрикатів, тощо.
Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг мала встановлюватися для кожного виду робіт і послуг окремо, згідно поліграфічного вигляду, кількості та технічних параметрів, які повинні були бути зазначені в додатках до договору та стати його невід'ємною частиною.
На підтвердження реальності вчинення даної господарської операції позивачем надано додаткова угода № 1 від 01.04.2012 року, податкова накладна; виписка по рахунку позивача; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Проте: 1) у додатках до договору відсутні встановлення вартості послуг для кожного виду робіт і послуг окремо (в порушення вимог п.3.1 договору); відсутні технічні параметри таких послуг; 2) в акті від 10.04.2012 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не вказано вартість кожного виду послуги, не визначено чи відповідає виконана послуга технічному вигляду; не вказано місце виконання (надання) послуг, не представлений поліграфічний вигляд, якому мають відповідати надані послуги; 3) із представленої податкової накладної не вбачається прізвище, ім'я по батькові та зазначення посади особи, яка здійснила її оформлення; відсутні докази передачі виконавцю, згідно з п.1.1 договору матеріалів чи напівфабрикатів для виконання замовлення.
Дані недоліки є не тільки порушенням вимог п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та приписів п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, але і унеможливлюють встановити обсяг наданих послуг, їх зміст, вартість та механізм виконання.
Крім того, згідно акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25.05.2012 року встановлено, що відповідно до АІС «Облік» ТОВ «ТД Оса» має стан 14 «визнано банкрутом». На підприємство ТОВ «ТД Оса» направлено запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 13.04.12 року № 2350/10/22-20, що повернувся з поштовою відміткою про відсутність підприємства за вказаною адресою.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються ст.ст. 138, 139, 198 ПК України.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.
За змістом пп. 138.1.1 п. 138.1 вказаної статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших ст.ст. цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують факт їх здійснення платником податку. Обов'язковість ведення і зберігання первинних документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та положеннями розділу II ПК України.
Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
За п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу, - пункту 198.6 ст. 198 ПК України.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника, що не мало місця в даному випадку.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Ісаєнко Ю.А.