Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
08 липня 2013 року справа № 814/1588/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомТОВ "Николаев Шампиньон, вул. Кагатна, 1-ж, м. Миколаїв, 54007
доЖовтневої МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050
провизнання дій неправомірними
Товариство з обмеженою відповідальністю "Николаев Шампиньон" (далі - позивач) звернулось до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в прийнятті податкової звітності з фіксованого сільськогосподарського податку за 2012 р. і визнати таку податкову звітність поданою належним чином.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним до МДПІ подана податкова звітність, але відповідач не визнав її в якості такої. Посилається на те, що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не передбачає за відповідачем права не визнати податкові декларації в якості податкової звітності.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав заперечення, в яких зазначив, що надані позивачем декларації із додатками не визнано як податкову звітність у зв'язку із тим, що згідно листа ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, позивач в 2012 р. не відповідав критеріям платника фіксованого сільськогосподарського податку, а тому і подання ним податкової звітності з цього податку безпідставне (а. с. 90-92).
В судове засідання, призначене на 8 липня 2013 р. прибув тільки представник позивача. Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою (а. с. 76). Стаття 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надає суду право у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не відкладати розгляд справи і вирішити її на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового розгляду і його заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею, для розгляду справи в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Стаття 49 п. 49.2. ПК України покладає на позивача обов'язок за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
На виконання вищезазначеної норми, 20 лютого 2013 р. позивач подав до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС і відповідача податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку разом із додатками (а. с. 6-25). Факт отримання вказаної податкової звітності підтверджується відбитком вхідного штампу, а крім того відповідач в подальшому надіслав позивачу листа щодо невизнання цієї податкової звітності.
Так, 25 березня 2013 р. МДПІ надіслала позивачу листа, в якому вказано, що наданій звітності присвоєно статус "не визнано як податкова звітність" (а. с. 26). Не визнаючи в якості податкової звітності податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку із додатками, відповідач виходив з того, що позивач не має підстав бути платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, з огляду на наступне.
Згідно ст. 49 п. 49.8. ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до ст. 49 п. 49.11. ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
З наведених норм вбачається, що єдиним передбаченим ПК України за відповідачем правом, є письмова відмова у прийнятті податкової звітності, яка має своїм наслідком те, що така звітність вважається неподаною, в той час як відповідач не визнав податкові декларації із додатками як податкову звітність. Такі дії МДПІ суперечать наведеним приписам ПК України, тоді як ст. 19 ч. 2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, заслуговує на увагу наступне.
Як слідує із заперечень відповідача, останній на підставі листа ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, який до заперечень не надано, вважає, що позивач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому не має права на подачу відповідної податкової звітності.
В той же час право позивача на сплату фіксованого сільськогосподарського податку вже було предметом судового розгляду. Так, в березні 2013 р. Миколаївським окружним адміністративним судом розглянуто позов ТОВ "Николаев Шампиньон" до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість, саме у зв'язку із тим, що на думку податкового органу, позивач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Рішенням суду позов повністю задоволено. За апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС зазначене рішення суду переглядалось Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю ухвалою від 6 червня 2013 р. залишив рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а. с. 28-30, 93-96).
Позивач просить суд визнати дії МДПІ щодо відмови в прийнятті податкової звітності неправомірними, але, як зазначалось вище, відповідач не відмовив у прийнятті податкової звітності - він не визнав як податкову звітність подані позивачем податкові декларації.
Стаття 162 ч. 2 КАС України наділяє суд правом прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що для захисту прав позивача слід визнати протиправними дії відповідача по не визнанню податкових декларацій із додатками в якості податкової звітності, тобто визнати протиправними ті дії, які фактично були вчинені відповідачем.
В той же час, суд не може задовольнити вимоги позивача щодо визнання такої податкової звітності поданою належним чином, адже визнанням судом протиправними дій МДПІ щодо не визнання податкової звітності, з набранням законної сили судовим рішенням і так матиме правовим наслідком те, що податкова звітність буде вважатися прийнятою відповідачем на підставі ст. 49 п. 49.13. ПК України, яка визначає, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Відповідно до ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивач, надавши квитанцію від 4 квітня 2013 р. документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 68,82 грн., який у зв'язку із частковим задоволенням позову підлягає відшкодуванню позивачу в розмірі 34,41 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача (а. с. 2).
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Дії Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, які полягають у невизнанні податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку із додатками за 2012 р., поданих 20 лютого 2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Николаев Шампиньон" в якості податкової звітності, визнати протиправними.
3. В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
4. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Николаев Шампиньон" судовий збір в сумі 34,41 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз