Провадження №22ц/790/3918/13 Головуючий 1 інстанції
Справа № 2-6606/11 Шишкін О.В.
Категорія: договірні Доповідач: Черкасов В.В.
03 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Бобровського В.В.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»
на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 вересня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» про стягнення авторської винагороди та моральної шкоди, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «Біолік» про стягнення авторської винагороди та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що вона є співавтором Патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1. Між співавторами та відповідачем 28 січня 1992 року було укладено договір про встановлення права володіння патентом на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», а 15 січня 1998 року - Договір про розподіл винагороди на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», за яким позивач повинна отримувати 20% від суми авторської винагороди за використання винаходу. З моменту укладання договору до 2005 року вона отримувала авторську винагороду. Проет, в порушення вимог вищевказаних договорів, відповідач не виплатив їй винагороду (роялті) за використання прав інтелектуальної власності на винаходи за 2005 і 2006 рік.
Позивачка - ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 46) просила суд стягнути з відповідача на свою користь 33512, 12 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 13798,05 гривень сума інфляційних збитків, 2401,59 гривень три відсотки річних) за 2006 рік; 26523, 07 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 7328,37 гривень сума інфляційних збитків, 1882,22 гривень три відсотки річних) за 2007 рік; 22231, 31 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 3555,98 гривень сума інфляційних збитків, 1362,85 гривень три відсотки річних) за 2008 рік; 19646, 56 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 1490,60 гривень сума інфляційних збитків, 843,48 гривень три відсотки річних) за 2009 рік; 17791, 74 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 154,08 гривень сума інфляційних збитків, 325,18 гривень три відсотки річних) за 2010 рік; 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; судові витрати у розмірі 1458,50 гривень.
У лютому 2012 року ПАТ «Фармстандарт-Біолік» звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
В обґрунтування зустрічної позовної вимоги ПАТ «Фармстандарт-Біолік» вказував, що Договір про встановлення права володіння патентом на винахід ''Спосіб отримання лецетину" від 28.01.1992 року укладений між ним та ОСОБА_2 було укладено з порушенням норм законодавства яке діяло на момент підписання договору,тому він є недійсним та не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків по ньому. При цьому позивач за зустрічним позовом зазначає, що ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «Біолік» виробляло лікарські препарати по вищевказаним договорам ще до отримання патентів на винаходи, за власні кошти придбало обладнання і речовину, отже і має право, у відповідності до ч.1 ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» на безоплатне використання зазначених винаходів.
Тому, ПАТ «Фармстандарт-Біолік» просив суд визнати недійсним Договір про встановлення права володіння патентом на винахід «Спосіб отримання лецетину» від 28.01.1992 року, укладений між Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних і лікарських препаратів «Біолік» та ОСОБА_2 (а.с.69-72).
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 вересня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 33512, 12 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 13798,05 гривень сума інфляційних збитків, 2401,59 гривень три відсотки річних) за 2006 рік. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 26523, 07 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 7328,37 гривень сума інфляційних збитків, 1882,22 гривень три відсотки річних) за 2007 рік. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 22231, 31 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 3555,98 гривень сума інфляційних збитків, 1362,85 гривень три відсотки річних) за 2008 рік. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 19646, 56 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 1490,60 гривень сума інфляційних збитків, 843,48 гривень три відсотки річних) за 2009 рік. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 17791, 74 грн., у тому числі (17312,48 гривень сума основного боргу, 154,08 гривень сума інфляційних збитків, 325,18 гривень три відсотки річних) за 2010 рік. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1458,50 гривень. В задоволенні зустрічного позову ПАТ «Фармстандарт-Біолік» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Фармстандарт-Біолік» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Фармстандарт-Біолік» задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 вересня 2012 року змінено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про стягнення авторської винагороди за 2010 рік та стягнення моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Касаційну скаргу ПАТ «Фармстандарт-Біолік» задоволено частково. Рішення апеляційного суду від 30 жовтня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення авторської винагороди за 2006-2009 роки скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Фармстандарт-Біолік» суд першої інстанції виходив з доведеності договірного регулювання оплатного надання ліцензіатові права на використання об'єкта інтелектуальної власності та з того, що підстави для визнання договору недійсним відсутні, оскільки умови спірного договору визнавалися та виконувались сторонами за взаємною згодою.
Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції вказував, що дія патенту на винахід була припинена з 16 березня 2008 року (відомості опубліковано 25.11.2009 року), тому у задоволенні позовних вимог про стягнення авторської винагороди за 2010 рік та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд суд касаційної інстанції вказував, що суди попередніх інстанції при стягнення авторської винагороди за 2006-2009 роки не з'ясували обсяг фактичного використання винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в період 2006-2009 років.
При повторному розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 судовою колегією встановлено.
Відповідно до вимог ст. 418-424 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної власності, право інтелектуальної власності становлять немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких визначається законодавством, право інтелектуальної власності набувається з підстав, встановлених ЦК Країни, законом чи договором. Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід є винахідник та інші особи, які набули прав на винахід за договором чи законом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що сторони є співавторами винаходу "ІНФОРМАЦІЯ_1", у відповідності до деклараційного патенту НОМЕР_1 зареєстрованого відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року,дата публікації 25.12.1997 року Бюл.№6 та договору між авторами винаходу та відповідачем про встановлення права володіння патентом на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 28.01.1992 року(а.с.8,9).
Частиною 2 ст. 427 ЦК України встановлено, що умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
Вимогами ч.1 ст.28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (видає ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання «носити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну ліцензію. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати винахід в частині, що не передається ліцензіату.
Між співавторами та Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» 28 січня 1992 року було укладено договір про встановлення права володіння патентом на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.9).
Відповідно до п.2.1.4 цього договору відповідач зобов'язується виплачувати авторам при використанні винаходу протягом строку дії патенту не менше 15% прибутку, який щорічно отримує відповідач в результаті зазначеного винаходу.
Згідно п.2.1.7 договору відповідач зобов'язаний проводити виплату не пізніше трьох місяців після спливу кожного року, в якому використовувався винахід.
Крім того, між співавторами 15 січня 1998 року було укладено Договір про розподіл винагороди на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», за яким ОСОБА_2 повинна отримувати 20% від суми авторської винагороди за використання винаходу (а.с.11).
ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" виступає як ліцензіат, ОСОБА_2 є ліцензіаром, тобто власником інтелектуальної власності, яка має право на надання виключної ліцензії на використання винаходу за винагороду.
При цьому умови договору про надання прав містять положення щодо сплати такої винагороди щорічно, у відсотках від обсягів надходжень від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, за відповідний рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Сторонами не заперечується, що до 2005 року ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за умовами Договору сплачувало ОСОБА_2 авторську винагороду за винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», проте, матеріали справи не містять доказів про факт використання ПАТ «Фармстандарт-Біолік» у наступних 2006, 2007, 2008, 2009 та 2010 роках винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем надано довідку про те що в архівному відділі підприємства відомості про використання вищевказаного винаходу за період 2006-2009 рік не збереглися, при тому що спір між сторонами виник у червні 2008 року(позовна заява т.1а.с.3).
Тому позивач не мав права до виниклих правовідносин застосовувати термін сплину зберігання документів підтверджуючих факт здійснення обсягів поставки, купівлі-продажу, реалізації лікарського засобу «Лецетин-стандарт».
Матеріалами справи підтверджено, що за даними Державного реєстру патентів України на винаходи патент України НОМЕР_1"на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» припинив свою дію 16.03.2008 року. Відомості про припинення дії згаданого патенту опублікованого 25.11.2009 року у офіційному бюлетені «Промислова власність» №22.
Крім того комісією відповідача встановлено та акті про невідповідність об'єкта що використовується формулі винаходу, затвердженого 28.09.2007 року - спосіб описаний у патенті НОМЕР_1 від 25.12.1997 року, бюл. №6 у технологічному процесі виробництва лікарських засобів не використовувався.
За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано визначено обсяг зобов'язання відповідача по виплаті 20% позивачці відповідно до укладеного договору між співавторами від 15 січня 1998 року про розподіл винагороди на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» за 2006 - 2007 рік, оскільки відповідачем відповідних доказів на не використання винаходу саме в період 2006-2007 роки до суду не надано.
Виходячи з наведеного у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача їй винагороди (роялті) за використання прав інтелектуальної власності на винаходи за 2008 і 2009 рік, оскільки патент України НОМЕР_1"на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1» припинив свою дію 16.03.2008 року
Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити і позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково в частині стягнення авторської винагороди за 2006-2007 рік, а в частині стягненя авторської винагороди за 2008-2009 рік рішення суду першої інстанції - скасувати та в цій частині вимог ОСОБА_2 - відмовити .
Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 вересня 2012 року - в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про стягнення авторської винагороди за 2006-2007 рік - залишити без змін.
В частині задоволення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про стягнення авторської винагороди за 2008-2009 рік- скасувати та в цій частині вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: