ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11102/13 04.07.13
За позовом Товариства з додатковою Відповідальністю «Страхова «Компанія НАСТА»
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт"
про стягнення 7 058,52 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Ковтун О.С. (дов. №3 від 01.01.2013)
від відповідача: не з'явились
Товариство з додатковою Відповідальністю «Страхова «Компанія НАСТА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування шкоди в порядку регресу 7 058,52 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 порушено провадження у справі 910/11102/13 та призначено її до розгляду на 04.07.2013 року.
01.07.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшли докази витребувані ухвалою суду (а.с. 91,92).
У судове засідання 04.07.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 86).
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
23.09.2010 між Товариством з додатковою Відповідальністю «Страхова «Компанія НАСТА» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (Страхувальник) укладено Генеральний договір №401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, зокрема, транспортним засобом марки "Peugeot 307" державний номер AA5796CM, що підтверджується страховим сертифікатом до вказаного Генерального договору (а. с. 6-23).
Підпунктом 8.3.1 вказаного Генерального договору, страховим ризиком визначено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Згідно з відомостями № 9120982 про дорожньо-транспортну пригоду, 09.12.2012 р. о 11:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобілів марки «ГАЗ 33021», державний номер АІ0637СК, що знаходився під керуванням Кеуш Д.І., та марки "Peugeot 307" державний номер AA5796CM, що належить ТОВ «ІЛТА» та на законних підставах знаходився під керуванням Москаленка В.В. (подорожній лист №098601 від 09.12.2012), внаслідок якої зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. (а.с. 25).
Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Кеуш Д.І. Правил дорожнього руху України, якого постановою Броварського міськрайоного суду Київської області від 19.12.2012 у справі №1007/13680/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 27).
Як вбачається, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за Генеральним договором №401.0008545.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Peugeot 307" державний номер AA5796CM, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 7094,93 грн., що підтверджується звітом №2012-12-09/005 від 06.01.2013 складеним ТОВ "Ваш Асистанс" на замовлення позивача та ремонтною калькуляцією №74R від 31.12.2012 (а.с. 25-37, 44-46).
Позивач на підставі Страхового акту № 2012-12-09/005, розрахунку страхового відшкодування до вказаного страхового акту та рахунку-фактури №5022 від 17.12.2012 прийняв рішення зарахувати страхове відшкодування Страхувальнику в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів в розмірі 7 058,52 грн. (а.с. 52,53,54)
15.02.2013 Страховик та Страхувальник склали акт №32 про проведення заліку взаємних однорідних вимог (а.с. 55).
Як підтверджується Додатком №2 до вказаного акту, Страховик зарахував страхове відшкодування Страхувальнику за страховим випадком, що відбувся 09.12.2012 за участю застрахованого транспортного засобу марки "Peugeot 307" державний номер AA5796CM у розмірі 7 058,52 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування у розмірі 7 058,52 грн., яка зарахована позивачем Страхувальнику в рахунок страхового платежу є затратами позивача, які понесені ним при здійсненні страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди на виконання умов Генерального договору №401.0008545 від 23.09.2010 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія - Кеуш Д.І., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «ГАЗ 33021», державний номер АІ0637СК на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АВ/8588609 відповідачем, що підтверджується даними Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 91,92).
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 20.02.2013 звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування № 703 однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у частково з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ 33021», державний номер АІ0637СК, знаходився під керуванням Кеуш Д.І., вина якої підтверджується постановою Броварського міськрайоного суду Київської області від 19.12.2012 у справі №1007/13680/2012 (а. с. 27).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ 33021», державний номер АІ0637СК була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/8588609) (а. с. 92).
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Peugeot 307" державний номер AA5796CM.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою Відповідальністю «Страхова «Компанія НАСТА» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по Генеральному договору №401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Кеуш Д.І. як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.
Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АВ/8588609 розмір франшизи становить 0 грн.
Разом з тим, як вбачається з рахунку-фактури №5022 від 17.12.2012 на підставі якого позивач визначив розмір страхового відшкодування, до нього включена сума 84,00 грн., яка була сплачена за мийку пошкодженого транспортного засобу (а.с. 54).
Однак, відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
За таких обставин, з системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на суму мийки, а отже сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6974,52 грн.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Лафорт" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з додатковою Відповідальністю «Страхова «Компанія НАСТА» до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" про стягнення 7058,52 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" (04050, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Довнар-Запольського, будинок 9/10 код ЄДРПОУ 25005889) на користь Товариства з додатковою Відповідальністю «Страхова «Компанія НАСТА (01001, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Володимирська, будинок 5-Б, код ЄДРПОУ 35893575) 6974 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні, 52 копійки страхового відшкодування в порядку регресу та 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04.07.2013 у присутності представника позивача.
Повний текст складено - 09.07.2013 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова