Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "03" липня 2013 р. Справа № 906/590/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Круківська С.А., довіреність від 03.07.2013 р.,
від відповідача: Дяков С.М., довіреність від 25.04.2013 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Елітбуд-1" (м.Житомир)
до Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (м.Житомир)
про стягнення 208660,42 грн.
Приватне підприємство "Елітбуд-1" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради 208660,42 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.04.2013р. порушено провадження у справі №906/590/13 призначено розгляд справи на 23.05.2013р.
В судовому засіданні 23.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, письмового відзиву на позов не надав, зазначив, що звернення позивача до суду є передчасним так як виставлених рахунків за виконані роботи відповідач не отримував, а також надав пропозицію про укладення мирової угоди. Представник позивача категорично заперечив проти укладення мирової угоди.
В судовому засіданні за усним клопотанням обох представників сторін оголошено перерву до 31.05.2013р.
31.05.2013р. від відповідача надійшов відзив (вих.№57 від 31.05.2013р., а.с.39-41). У відзиві відповідач зазначає, що КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради визнає факт поставки продукції за договором, але не визнає виникнення обов'язку оплати продукції. Так, відповідач посилається на пункт 2.2. договору та тлумачить його зміст таким чином, що обов'язок покупця оплатити товар виникає з моменту отримання рахунку на оплату поставленої продукції. Вважає, що оскільки покупець такого рахунку на оплату не отримував, відповідно, строк виконання зобов'язання з оплати не наступив. Окрім того, відповідач вважає, що договір поставки товарів №12-12/01 від 11.12.2012р. є недійсним, у зв'язку з недотриманням при укладенні договору вимог статтей 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.79 Господарського кодексу України. А саме, відповідач вказує, що Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради є публічним товариством, майно підприємства відповідно до п.4.2. Статуту є власністю територіальної громади міста Житомира і закріплюється за ним на праві господарського відання, а тому, здійснюючи право господарського відання, для укладання вказаних договорів підприємство мало б отримати згоду засновника (територіальної громади міста Житомира) чи органу управління майном (виконкому Житомирської міської ради), а також, організувати та провести тендер на укладання такого договору, чого при укладенні договору між сторонами позивачем здійснено не було. Посилаючись на зазначене, у відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні 31.05.2013 р. представник позивача надав копії рахунків на оплату №197 від 11.12.2012р. та №45 від 31.01.2013р. (а.с.42,43) та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України. Представник позивача проти заявленого клопотання відповідачем не заперечив (а.с.44).
За наведених обставин, враховуючи мотивоване клопотання про продовження строку розгляду справи та з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, ухвалою суду від 31.05.2013р. продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України до 03.07.2013р. та відкладено на вказану дату слухання справи, зобов'язано сторони подати документи, на яких ґрунтуються їх доводи та заперечення по справі (а.с.57).
03.07.2013р. від КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради надійшла заява про здійснення фіксації судового процесу по справі №906/590/13.
03.07.2013р. до суду надійшла заява повноважного представника ПП "Елітбуд-1" про ознайомлення з матеріалами справи (згідно відмітки на заяві з матерілами справи представник позивача ознайомлена 03.07.2013р., а.с.59) з доданими до заяви довіреністю від 03.07.2013р. на ім'я Болейка Дениса Олександровича та Круківської Світлани Антонівни та, при цьому, заявою про відкликання довіреності представника позивача Болейка Дмитра Олександровича, в якій зазначено також, що єдиним представником позивача з 03.07.2013р. по 03.12.2013р. є Круківська Світлана Антонівна.
За клопотанням представника відповідача здійснювався запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
В судовому засіданні 03.07.2013р. представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає його безпідставним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання (вх.№10484/13 від 03.07.2013р., а.с.64) про призначення і проведення судової експертизи рахунків-фактури, наданих позивачем в судовому засіданні (а.с.65,66). В клопотанні зазначено, що повний перелік питань, відповідь на які має дати спеціаліст (експерт) буде сформований протягом трьох діб, тому просить суд оголосити перерву в судовому засіданні. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вказані рахунки на оплату №197 від 11.12.2012 р. та №45 від 31.01.2013 р., згідно написів про їх отримання, були отримані колишнім керівником КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та не можуть бути належним доказом пред'явлення даних рахунків на спірну суму відповідачу до оплати, а отже, настання строку виконання зобов'язання з оплати отриманого товару.
Розглядаючи клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для формулювання питань, щодо розгляду яких відповідач просить призначити експертизу, господарський суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Як зазначається у п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У даному випадку, обставини, які є суттєвими для правильного вирішення даного господарського спору, мають бути доведені належними доказами та потребують належної юридичної оцінки, проте, дійсної потреби у спеціальних знаннях, з огляду на предмет доказування у даній справі, суд не вбачає.
Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 18.04.2013р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, а також, встановивши відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи по справі, господарський суд Житомирської області не вважає доцільним оголошення перерви в судовому засіданні, в т.ч. для надання відповідачем сформульованого переліку питань для дослідження експерта.
За наведених обставин, суд визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
11 грудня 2012 року між сторонами у справі - Приватним підприємством "Елітбуд-1" (як постачальником) та КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (як покупцем) укладено договір поставки товарів №12-12/01 (а.с.10-12, додатки-специфікації№1 та №2, а.с.13,14).
Згідно пункту 1.1. даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується отримати й оплатити товар вказаний у специфікаціях до цього договору.
Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна визначаються сторонами у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємними додатками до цього договору (п.1.2. договору).
У відповідності до пункту 2.1. договору, загальна сума поставки за цим договором складає суму поставленого товару за період дії даного договору.
Відповідно до п.3.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника згідно умов та цін, вказаних у додатках (специфікаціях на кожну поставку) до цього договору.
Пунктом 5.5. договору визначено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою покупця сплатити штраф у розмірі 10% від суми своєчасно неоплаченого товару, а також, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми, за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 6.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
11.12.2012 р. сторонами підписано також додаток №1 до договору №12-12/01 від 11.12.2012 р. - специфікація №1 погодження кількості, цін, умов оплати та поставки (а.с.13), в якій визначено найменування, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, встановлено, що загальна сума специфікації складає 138357,20 грн. Умови поставки і оплати згідно специфікації: постачальник зобов'язується поставити товар за адресою м.Житомир, вул.Щорса,155 впродовж грудня 2012 року (п.2.1. специфікації); оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати товару вказаної в рахунках та п.1 даної специфікації на протязі 7 (семи) календарних днів поставки товару покупцю, що підтверджується накладною.
На виконання умов договору поставки товарів та додатку №1 до договору - специфікації №1, Приватним підприємством "Елітбуд-1" поставлено покупцю КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради узгоджений у специфікації №1 товар на загальну суму 138357,20 грн. за видатковою накладною №44 від 11.12.2012 р. (а.с.15).
18.01.2013 р. сторонами договору №12-12/01 від 11.12.2013 р. підписано додаток №2 до специфікації №2 "Погодження кількості, цін, умов оплати та поставки", якою визначено найменування, кількість, ціну за одиницю та вартість товару; загальна сума специфікації складє 42189,12грн. Умови поставки і оплати: постачальник зобов'язується поставити товару за адресою: м.Житомир, вул.Щорса, 155 впродовж січня 2013 року; оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати товару вказаної у рахунках та п.1 даної специфікації на протязі 7 (семи) календарних днів після поставки товару покупцю, що підтверджується накладною.
На виконання договору та специфікації №2 за видатковою накладною №1 від 31.12.2013р. позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 42189,12 грн.
Проте, свої зобов'язання по оплаті отриманого товару КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради належним чином у встановленому договором порядку не виконало.
Як свідчать матеріали справи, про сплату заборгованості в сумі 180546,32 грн. за отриманий відповідачем товар ПП "Елітбуд-1" зверталось до КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради з претензією №1 від 12.03.2013 р., яка була отримана відповідачем 14.03.2013 р. (а.с.9). Проте, вимога позивача залишилась без відповіді та без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Розглядаючи питання про обґрунтованість позовних вимог, господарський суд приймає до уваги наступне.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас, як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
У даному випадку, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару у встановлений договором та специфікаціями строк - на протязі 7 (семи) календарних днів після поставки товару покупцю, що підтверджується накладною.
При цьому, посилання відповідача на недоведеність позивачем факту отримання рахунків відповідачем та, як наслідок, ненастання для відповідача строку виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, суд визнає безпідставним, оскільки зміст пунктів 2.2. специфікацій жодним чином не свідчить про пов'язаність та залежність строку оплати товару від виставлення позивачем та/або отримання відповідачем рахунків. У зв'язку з чим не потребують доказування у даній справі та експертного дослідження обставини щодо підписання від імені відповідача колишнім керівником про отримання копій рахунків на оплату №197 від 11.12.2012р. та №45 від 31.01.2013р. (а.с.65,66).
Так, з огляду на викладену в пунктах 2.2. специфікацій №1 та №2 умову щодо оплати товару на протязі 7 (семи) календарних днів після поставки товару, що підтверджується накладною, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною №44 від 11.12.2012 р. сплив 18.12.2012р., за товар, отриманий за видатковою накладною від 31.01.2013р. відповідач мав розрахуватись не пізніше 07.02.2013р. (у позовній заяві позивачем допущено помилку щодо строку оплати товару, переданого за видатковою накладною №1 від 31.01.2013р.).
Згідно наявних у справі доказів, на день розгляду справи заборгованість Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради не змінилась та становить 180546,32 грн.
Не знайшли також свого підтвердження доводи відповідача щодо недійсності укладеного між сторонами договору поставки товарів з підстав недотримання позивачем вимог закону при укладенні договору.
Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 180546,32 грн. заборгованості; позов в цій частині підлягає задоволенню.
Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товарів №12-12/01 від 11.12.2012р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 1678,07 грн. 3% річних на заборгованість за поставлений товар за зазначені позивачем періоди (розрахунок, а.с.63). Як вбачається з розрахунку, нарахування 3% річних на заборгованість, що виникла у зв'язку з неоплатою видаткової накладної №1 від 31.01.2013р. здійснено позивачем за період з 28.01.2013 о. по 12.04.2013 р., в той час як правомірним є нарахування 3% річних починаючи з 08.02.2013 р., 3% річних за період з 08.02.2013 р. по 12.04.2013р. становить 221,93 грн. Відповідно загальна сума 3% річних, нарахована на заборгованість за обома видатковими накладними, складає 1643,40 грн. Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 1643,40 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 5.5. договору сторони передбачили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою покупця сплатити штраф у розмірі 10% від суми своєчасно неоплаченого товару, а також, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми, за кожний день прострочення платежу.
Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.
Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі №5019/976/11.
Судом враховується також, що 11.12.2012р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки товарів №12-12/01 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с.63) щодо нарахування 8390,40грн. грн. пені, в т.ч. за період з 28.01.2013 р. по 12.04.2013 р. в сумі 1283,01 грн. суд встановив, що по видатковій накладній №1 від 31.01.2013р. правомірним є нарахування пені за період з 08.02.2013р. по 12.04.2013р. в сумі 1109,63 грн. У зв'язку з чим, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 8217,02 грн., відповідно, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь пені є обґрунтованими в частині стягнення 8217,02 грн. пені, у стягненні решти суми пені (173,38 грн.) суд відмовляє.
Також, господарський суд зауважує, що 10% від суми своєчасно неоплаченого товару, у даному випадку, становить 18054,63 грн. (10% від суми боргу 180546,32 грн.), проте, враховуючи, що позивачем помилково обраховано суму штрафу та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 18045,63 грн., саме заявлена позивачем до стягнення сума штрафу - 18045,63 грн. має бути стягнута з відповідача, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав. Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 180546,32 грн. основного боргу, 1643,40 грн. 3% річних, 8217,02 грн. пені та 18045,63 грн. штрафу. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, м.Житомир, вул.Щорса, буд,4, ідентифікаційний код 34788934) на користь Приватного підприємства "Елітбуд-1" (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.31/10, кв.3, ідентифікаційний код 33555092):
- 180546,32 грн. основного боргу,
- 1643,40 грн. 3% річних,
- 8217,02 грн. пені,
- 18045,63 грн. штрафу,
- 4169,04 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.07.13
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам (прост.)