Ухвала
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого суддів за участі прокурора
Міщенка С.М., Кліменко М.Р., Гриціва М.І., Гладкого О.Є.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 24 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2
встановила:
постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2007 року кримінальну справу щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста Дунаївці Хмельницької області, мешканця міста Тернополя, громадянина України, такого, що не має судимості,
за ч. 2 ст. 286 КК України закрито на підставі п. г ст. 1, ст. 8 Закону України «Про амністію» у зв'язку із досягненням ним 68-мирічного віку.
Органами досудового слідства ОСОБА_2. обвинувачувався у тому, що він 14 листопада 2006 року близько 08 години, керуючи автомобілем “Фольцваген-Траспортер» по автодорозі Кременець-Біла Церква, порушив п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України - не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху й на узбіччі тієї смуги зіткнувся з автомобілем «Форд-Оріон» під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля «Форд-Оріон» ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 05 березня 2008 року постанова суду залишена без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд неправильно оцінив зібрані у справі докази, а тому дійшов хибного висновку про винуватість ОСОБА_2. у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що злочин вчинено обопільними діями водіїв; на його думку, ОСОБА_3. мав технічну можливість уникнути зіткнення. Розгляд справи проведено з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які полягають у тому, що органи досудового слідства пред'явили обвинувачення ОСОБА_2. у справі, провадження у якій було зупинено, не ознайомили з усіма матеріалами кримінальної справи, а суд при винесенні постанови не скасував рішення про забезпечення позову та запобіжний захід. Під час перегляду справи апеляційний суд залишив апеляцію без задоволення і не зазначив при цьому мотивів, через які визнав її необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Гладкого О.Є. про задоволення касаційної скарги в частині доводів щодо недодержання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_2. визнав свою винуватість у інкримінованому йому злочині, погодився з кримінально-правовою кваліфікацією його дій і дав письмову згоду на застосування до нього акта про амністію як до особи, що не має судимостей, вчинила злочин з необережності й досягла 60-річного віку. Суд, з'ясувавши наявність у справі підстав та передумов для постановлення такого рішення, заслухав думку всіх учасників судового розгляду справи, зокрема й підсудного та його захисника ОСОБА_1, після чого виніс постанову, якою відповідно до п. г ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року звільнив ОСОБА_2. від кримінальної відповідальності, а справу закрив.
Таке рішення суду не суперечить вимогам матеріального чи кримінально-процесуального закону й є обґрунтованим.
Закриття справи із нереабілітуючих підстав, до яких, зокрема, належить й звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до акта про амністію, є кінцевим рішенням, після якого судове слідство не провадиться. У своїй касаційні скарзі захисник наводить доводи, які узагальнено стосуються питання доведеності винності ОСОБА_2. у злочині. Така аргументація є слушною й визначальною в тому разі, якщо підсудний не дає згоди на закриття справи й погоджується на подальший її розгляд по суті. Але у цій справі таких даних немає, натомість є відомості протилежного змісту. ОСОБА_2. визнав свою вину й фактично погодився на те, щоб припинити з'ясовувати питання доведеності його винності в інкримінованому йому злочині.
З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови місцевого суду.
У контексті наведених міркувань безпідставними є й твердження захисника про незаконність ухвали апеляційного суду.
Інших причин для скасування чи зміни судових рішень не зазначено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2.
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Гриців М.І.