Справа №784/2457/13 05.07.2013 05.07.2013 05.07.2013
Провадження №22-ц/784/2135/13
Головуючий у першій інстанції-Коваленко І.В.
Категорія 52 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
5 липня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.
суддів - Мурлигіної О.Я., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі - Дубовій К.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
представника відповідача - Гурака Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»
(далі - ПВНЗ «Європейський університет»)
про поновлення на роботі,
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
надбавок до заробітної плати,
та моральної шкоди
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПВНЗ «Європейський університет» про захист трудових прав.
Позивач зазначав, що з 20 травня 2010 року працював за контрактом на посаді директора Миколаївської філії ПВНЗ «Європейський університет». Наказом ректора від 1 лютого 2012 року його звільнили з роботи за пунктом 1 статті 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Посилаючись на чисельні порушення вимог трудового законодавства при звільненні, а саме безпідставний висновок про грубе порушення ним трудових обов'язків, відсутність його вини, недотримання порядку звільнення, ОСОБА_1 просив поновити його на посаді директора Миколаївської філії ПВНЗ «Європейський університет», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 2 лютого 2012 року по день фактичної виплати та 1 грн. моральної шкоди.
Доповнивши позов вимогами про стягнення недоплаченої заробітної плати за час роботи, ОСОБА_1 також просив стягнути 16800 грн. заборгованості за посадовим окладом, 29 283 грн. надбавки за почесне звання «заслужений економіст України», 36 603, 75 грн. доплати за вчене звання, 21 962 грн. доплати за науковий ступінь «кандидат економічних наук», 21 022 грн. надбавки за вислугу років, 9 600 грн. допомоги на оздоровлення, 9 600 грн. винагороди за сумлінну працю, 2 618, 24 грн. за затримку розрахунку при звільненні та 5 855, 55 грн. компенсації втрати частини заробітної плати.
Представник ПВНЗ «Європейський університет» позов не визнав, посилаючись на доведеність факту грубого порушення позивачем трудових обов'язків, наявність підстав звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 41 КЗпП, дотримання порядку звільнення та відсутність будь-якої заборгованості по виплаті позивачу заробітної плати за час роботи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2012 року позов задоволено частково, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Миколаївської філії ПВНЗ «Європейський університет» з 2 лютого 2012 року. Стягнуто на користь позивача 11 848, 80 грн. надбавки за вислугу років, 58 020, 40 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 343,94 грн. індексації заробітної плати, а всього 71 213, 14 грн. та розподілено судові витрати. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПВНЗ «Європейський університет» просив рішення скасувати та відмовити в позові. Апелянт посилався на те, що суд дав невірну оцінку підставам звільнення та порушив норми трудового і процесуального законодавства.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексації змінено, в частині стягнення надбавки за вислугу років скасовано та в задоволенні цих вимог відмовлено, в іншій частині рішення залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія судів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності допущених позивачем порушень трудових обов'язків в частині фінансової дисципліни та навчального процесу. Але при цьому суд вважав, що за характером ці порушення є триваючими та вчиненими неодноразово, а тому вони не можуть бути підставою для звільнення директора філії за пунктом 1 статті 41 КЗпП, який передбачає вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником установи. Стягуючи на користь позивача, крім іншого, надбавки за вислугу років та індексації заробітної плати внаслідок знецінення грошових коштів, суд виходив з того, що виплата надбавки за вислугу років є гарантованою виплатою незалежно від інших обставин, а умовою нарахування індексації є перевищення встановленого порогу.
Проте, не з усіма висновками суду можна погодитись.
За правилами пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП загальною підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків, в тому числі, керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).
Додаткові умови відповідальності керівника обумовлені його особливим правовим статусом внаслідок наділення владними повноваженнями та виконанням адміністративно-організаційних повноважень. Під дію пункту 1 статті 41 КЗпП підпадають порушення, в яких ознакою грубості вважаються і характер дій або бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення, й особливості причин, що зумовили порушення та його наслідок, і форма вини.
Діюче трудове законодавства не містить визначення порушення трудових обов'язків як грубого, але при вирішенні цього питання суд має враховувати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, яку ним завдано або могло бути завдано (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»). З цього слідує, що ознакою грубості мають характеризуватися всі складові правопорушення, а саме і характер дій чи бездіяльності, і істотність наслідків, і форма вини працівника. Як правило, таке порушення має разовий, а не тривалий характер, та не може бути пов'язане з послабленням контролю за роботою підлеглих.
Одноразовим порушенням може бути розцінено будь-яке порушення, яке характеризується конкретною дією (або бездіяльністю) і утворює закінчений склад правопорушення, яке вже закінчилось і починають спливати його наслідки. Повторне вчинення такої самої дії (або бездіяльності) утворює інше самостійне правопорушення, а не свідчить про триваючий характер першого.
Одноразове грубе правопорушення може бути виявлене і серед інших відмінних від нього правопорушень одноразових, або систематичних.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ректора ПВНЗ «Європейський університет» від 10 травня 2010 року позивача прийнято на посаду директора Миколаївської філії з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом з 20 травня 2010 року за сумісництвом за контрактом. (а.с. 29). Останній контракт між ПВНЗ «Європейський університет» та ОСОБА_1 було укладено 1 вересня 2011 року зі строком дії до 31 серпня 2012 року (а.с. 30).
Наказом ректора ПВНЗ «Європейський університет» № 10 від 1 лютого 2012 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків за пунктом 1 статті 41 КЗпП на підставі акту перевірки навчального процесу та фінансово-господарської діяльності Миколаївської філії ПВНЗ «Європейський університет» від 24 січня 2012 року ( а.с.17).
Зі змісту акту від 24 січня 2012 року ( а.с.13-15) та пояснень представника відповідача в суді вбачається, що підставою звільнення позивача з посади є допущені ним порушення в сфері організації навчального процесу, а саме:
- не затвердження індивідуальних планів викладачів,
- відсутність планів викладачів за сумісництвом на кафедрі менеджменту,
- несистематичне та формальне ведення індивідуальних планів викладачів на кафедрі соціально-гуманітарних дисциплін,
- відсутність конкретних планів виду аудиторських робіт у розкладі занять філії, низка явка студентів на заняття;
а також порушення у сфері фінансово-господарській діяльності, а саме:
- надання дозволу на знижку в оплаті за навчання без затвердження ректором університету,
- невірне нарахування бухгалтером на чолі з директором показника інфляції на оплату за навчання за останні три-п'ять років, що стало підставою скарг студентів,
- отримання від студентів готівкових коштів за навчання поза банківських установ.
Суд ретельно дослідив зазначені факти порушень та дійшов висновку про доведеність фактів порушень у сфері організації навчального процесу та фінансово-господарській діяльності, що є порушенням позивачем підпунктів 2.2,2.8 контракту (а.с.30) та пунктів 1,6, 7.1, 7.2 Посадової інструкції директора філії ( а.с.116-121).
Зокрема, відповідно до пункту 7.2 Посадової інструкції директор філії несе персональну відповідальність за законність прийнятих ним рішень та результати фінансово-господарської діяльності філії.
Враховуючи характер порушень, істотність наслідків та ступень вини директора філії ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що деякі з них мають ознаки грубого порушення трудових обов'язків у сфері фінансово-господарьскої діяльності.
Таким порушенням є факти надання дозволу на 50 % знижку в оплаті за навчання групі студентів ( 26 чоловік) у 1 семестрі 2011-2012 навчального року без відповідного наказу ректора (а.с.108). Цей факт ОСОБА_1 не заперечує.
Дії позивача поза межами повноважень є порушенням посадових обов'язків та фінансової дисципліни, які призвели до істотних негативних наслідків - недоотримання прибутку на суму більш ніж 30 000 грн.
Грубим порушенням трудових обов'язків є і встановлена керівництвом філії у грудні 2011 року додаткова оплата за навчання студентам старших курсів з застосуванням індексу інфляції (22%), який перевищує показник, затверджений наказом ректора (9,1%) (а.с.102).
Факт безпідставного встановлення додаткової плати за особистим розпорядженням позивача підтверджено письмовими доказами, наданими відповідачем ( а.с.103,104, 106,107), поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не спростовувався позивачем, який пояснив, що індекс інфляції, розрахований філією, є обґрунтованим.
Наслідком порушення позивачем розпорядження ректора та самостійного встановлення додаткової оплати стало виникнення додаткової заборгованості по оплаті за навчання та колективних скарг студентів ( а.с.85, 90-91).
Таким чином, кожне з зазначених порушень, вчинених позивачем свідомо та спрямовано, негативно вплинуло на фінансову-господарську діяльність та призвело скарг студентів, а тому є грубим порушенням трудових обов'язків та достатньою підставою для звільнення позивача за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП.
Неодноразове, тобто повторне, вчинення дій, кожне з яких має закінчений склад правопорушення, не перетворює його у триваюче та не позбавляє власника права застосувати правила вищеназваної норми.
Колегією суддів не встановлено і порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 149 КЗпП. Позивачу запропоновано надати письмові пояснення 31 січня 2012 року ( а.с.16), а вирішення питання про звільнення 1 лютого 2012 року до отримання цих пояснень не може бути достатньою підставою для поновлення працівника на роботі.
Недоведеними є і посилання позивача на порушення відповідачем гарантій особам, що виховують малолітніх дітей без матері, що передбачені статтею 186-1 КЗпП. Зі змісту цієї норми вбачається, що проживання дитини з батьком після розлучення батька з матір'ю не є підставою для застосування цієї норми.
Не встановлено судом і пропуску строку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 148 КЗпП, який не виходить за межі місячного строку з дня виявлення порушень та шестимісячного строку з дня вчинення.
Таким чином, колегією суддів не встановлено порушень вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1, а тому і підстав для його поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за статтею 235 КЗпП.
Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції в частині доведеності підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 надбавки за вислугу років.
Так, умови оплати праці позивача передбачені укладеним між сторонами контрактом про прийняття на роботу від 1 вересня 2011 року (далі - Контракт), що відповідає положенням частини 3 статті 21 КЗпП. Пунктом 4 Контракту передбачено, що розмір заробітної плати визначається кошторисом філії, який затверджується ректором університету ( а.с.30).
Відповідно до штатного розкладу філії на 2010-2011 навчальний рік, зміненого наказом від 27 вересня 2010 року №74/1 ( а.с.185), місячний фонд заробітної плати директора складав 5800 грн. ( а.с.157), на 2011-2012 навчальний рік - 7001 грн. (а.с.158).
Нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за період з травня 2010 року по час звільнення ( а.с.159-160) відповідає граничному розміру місячного фонду оплати праці за посадою директора філії.
Таким чином, стягнення на користь позивача надбавки за вислугу років поза межами визначеного кошторису, суперечить умовам контракту, а тому є безпідставним. Рішення суду в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові про стягнення надбавки за вислугу років.
Не можна вважати обґрунтованим і висновок суду першої інстанції про стягнення на користь ОСОБА_1 1343,94 грн. як індексації заробітної плати, відповідно до правила статті 33 Закону «Про оплату праці» та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затверджений постановою КМУ від 7 травня 1998 року № 663, який втратив чинність на підставі постанови КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.
Так, з позовної заяви ОСОБА_1(а.с.49-50) вбачається, що ним порушено питання про стягнення компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати та підставі статті 34 Закону «Про оплату праці».
та право на отримання компенсації, передбаченою статтею 34 цього закону, є різними за змістом, підставами виникнення та умовами застосування.
Позовних вимог про індексацію заробітної плати за статтею 33 Закону «Про оплату праці» ОСОБА_1 не заявляв.
Вимога позивача про стягнення компенсації частини заробітної плати за статтею 34 Закону «Про оплату праці», яка фактично судом не розглянута, не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено фактів недоплати позивачу заробітної плати за час роботи та фактів затримки виплати нарахованої заробітної плати.
Оскільки суд першої інстанції, вірно встановивши факти порушень позивачем трудових обов'язків, дав невірну оцінку їх характеру, як підстав звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП, а також невірно визначив умови виплати надбавки, вийшов за межі позовних вимог та не розглянув всі вимоги, судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволених вимог з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні інших вимог ОСОБА_1 не оскарєжується.
Відповідно до статті 88 ЦПК з позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені відповідачем. Але понесені відповідачем фактичні судові витрати ( судовий збір) при подачі апеляційної та касаційної скарг (а.с.235, 281) не відповідають розмірам, встановленим Законом «Про судовий збір». Тому відшкодуванню підлягають лише обґрунтовані витрати в розмірі 799,65 (409,66+389,99) грн.
Керуючись статтями 308, 315 309,316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2012 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та стягнення судового збору та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, надбавки за вислугу років та компенсації втраченої частини заробітної плати відмовити.
Рішення суду в частині відмови у стягненні інших виплат та моральної шкоди залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» 799,65 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді