Номер провадження № 22-ц/785/4439/13
Головуючий у першій інстанції Непорада М.П.
Доповідач Косогор Г. О.
03.07.2013 м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.
при секретарі Добряк Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ «Державний ощадний банк України», УДАЇ ГУМВС України в Одеській області про позбавлення права власності, визнання права власності на автомобіль, зобов'язання внести зміни у кредитний договір,
встановила:
У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила позбавити відповідача ОСОБА_3 права власності на автомобіль марки Сузукі Гранд Вітара, державний номер НОМЕР_1, визнати за нею право власності на вказаний автомобіль та зобов'язати філію Одеського міського відділення № 7860 ВАТ «Державний ощадний банк України» внести зміни в кредитний договір № 1772/166 від 17 грудня 2007 року на придбання автомобіля марки Сузукі Гранд Вітара, державний номер НОМЕР_1 щодо покладення обов'язку за кредитним договором № 1772/166 від 17 грудня 2007 року на ОСОБА_2.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є фінансовим поручителем по кредитному договору № 1772/166 від 17 грудня 2007 року, укладеним між філією - Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3. Сума наданого відповідачу ОСОБА_3 кредиту складає 188 700,00 грн. на придбання автомобіля марки марки Сузукі Гранд Вітара.
З моменту укладання вищевказаного договору кредиту, та до нинішнього часу, позивачка здійснює оплату кредитних коштів, відповідач ОСОБА_3 на момент укладення договору ніде не працював та не мав відповідного доходу для здійснення оплати придбаного ним в кредит автотранспортного засобу.
ОСОБА_2 вказала, що вона звернулась до установи банку із заявою про укладання з нею відповідних договорів, але ця заява була залишена без задоволення.
Позивачка вважає, що її права порушені, у зв'язку з чим вона змушена була звернутись до суду, та просила позов задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, на рішення суду була принесена апеляційна скарга ОСОБА_3, в якій ставиться питання про виключення з мотивувальної частини рішення суду фрази: «однак, представник ВАТ «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні визнав що сплату за кредитним зобов'язанням дійсно проводить ОСОБА_2 Виходячи з наведеного суд вважає, ОСОБА_2 здійснювала сплату за кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 за власним бажанням і вільним волевиявленням. Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що ОСОБА_2 може звернутись до суду із зворотньою вимогою до ОСОБА_3 щодо відшкодування їй коштів, сплачених в рахунок погашення кредиту».
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 28 листопада 2007 року.
17 грудня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1772/166, за яким ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в розмірі 188 700,00 гри., строком до 17 грудня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15% річних для здійснення придбання автомобіля марки Сузукі Гранд Вітара, 2007 року випуску.
Вказані кошти були перераховані з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару, на підставі платіжного доручення позичальника за договором купівлі-продажу № 16/12 КПК від 14 грудня 2007 року, укладеним між позичальником та продавцем Транспортного засобу.
В якості забезпечення кредитного договору № 1772/166 від 17 грудня 2007 року, між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір поруки № 1, згідно умов якого ОСОБА_2 взяла на себе прямі зобов'язання відповідати перед кредитором по зобов'язанням ОСОБА_3
Згідно п. 1.1. договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором № 1772/166 від 17 грудня 2007 року, а також додатковими угодами до нього.
Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 13 грудня 2007 року, ОСОБА_3 є власником т/з марки Сузукі Гранд Вітара, 2007 року випуску, чорного коліру, державний номер НОМЕР_1. В свідоцтві зазначено, що відчуження т/з заборонено без дозволу банку ВАТ «Ощадбанк».
Згідно ч. 1 ст. 520 ЦК України, божник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу обумовлюється тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Судом було встановлено, що кредитним договором № 1772/166, укладеним між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3, не передбачений випадок переведення боргу на іншу особу. Відповідно до умов цього договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредитні кошти.
Крім того, як вірно вказано у рішенні суду, зазначена позивачем розписка від 29 червня 2011 року, яка написана відповідачем ОСОБА_3 про зобов'язання передати кредитні зобов'язання по спірному автомобілю на ОСОБА_2, не може бути прийнята в якості укладеного між позивачем та відповідачем правочину, так як не відповідає вимогам ст. ст. 203, 509, 513 ЦК України, а тому не створює юридичних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Державний ощадний банк України» письмової згоди щодо заміни боржника за Кредитним договором не давав, однак представник ВАТ «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні визнав, що сплату за кредитним зобов'язанням дійсно проводить ОСОБА_2
Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 здійснювала сплату за кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 за власним бажанням і вільним волевиявленням.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що ОСОБА_2 може звернутись до суду із зворотньою вимогою до ОСОБА_3 щодо відшкодування їй коштів, сплачених в рахунок погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вимог щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки після розірвання шлюбу та визнання майна спільним майном подружжя, розподіл спільного майна ОСОБА_2 не заявляла, а тому суд дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості вимог щодо позбавлення відповідача права власності, визнання права власності та зобов'язання внести зміни в кредитний договір.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Судова колегія вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на незаконність відмови у задоволенні її заяви про внесення змін до діючого кредитного договору, з наступних підстав.
Так, дійсно, ОСОБА_2 є фінансовим поручителем згідно договору поруки № 1 до кредитного договору № 1722/166 від 17.12.2007 р., укладеного між ВАТ „Ощадбанк" в особі філії - Одеське міське відділення № 7860 ВАТ „Ощадбанк" та ОСОБА_3 на 188 700, 00 грн. на придбання автомобіля Сузукі Гранд Вітара, 2007 року випуску.
Але, згідно ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу обумовлюється тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора.
Кредитним договором № 1772/166, укладеним між ВАТ „Ощадбанк" та ОСОБА_3 не передбачений випадок переведення боргу на іншу особу.
Тобто, виконання обов'язку боржника іншою особою в даному випадку не випливає з умов кредитного договору та законодавчих актів.
З приводу розписки наданої ОСОБА_3 щодо передачі кредитного зобов'язання за автомобілем Сузукі Гранд Вітара, 2007 року випуску, та прав на авто в подальшому ОСОБА_2, то дана розписка не має для банку юридичної сили, так як не відповідає вимогам ст.ст. 203, 509, 513 ЦК України, а тому не створює юридичних наслідків.
Що стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_3, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційних скаргах не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий ___________________ Г.О. Косогор
Судді ___________________ О.С. Комлева
___________________ Н.В. Ісаєва