Номер провадження № 22-ц/785/5206/13
Головуючий у першій інстанції Мунтян О.О.
Доповідач Доценко Л. І.
01.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Доценко Л.І.,
суддів - Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
за участю секретаря - Жус І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права на спільну сумісну власність та компенсації ринкової вартості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року,
22 травня 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнювався.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що з 16 жовтня 2004 року по 07 травня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 У шлюбі народилась дитина, син: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1
За час перебування у зареєстрованому шлюбі, як вказано позивачкою, ними було придбано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Згоди щодо добровільного розподілу придбаного у шлюбі майна не досягнуто. Оскільки квартира є однокімнатною, не подільною, спільне проживання після розірвання шлюбу є неможливим, вважає за необхідне просити суд стягнути з відповідача на її користь ? частку її дійсної вартості.
26.07.2012 року третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спільної сумісної власності на квартиру та компенсації ринкової вартості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 вказав, що ним та його дружиною, як батьками ОСОБА_3, у 2008 році було прийнято рішення про продаж належної їм у м. Житомирі 4-х кімнатної квартири з метою придбання для сина ОСОБА_3 житла в м. Одесі.
02 липня 2008 року ОСОБА_7 у рахунок придбання квартири за АДРЕСА_1 було внесено грошову суму у розмірі 38 000 доларів США. При цьому повна сума договору склала 43 500,00 доларів США, з яких 10 000 доларів було отримано їх сином ОСОБА_3 у кредит за кредитним договором, укладеним із АКІБ «УкрСиббанк» 18 липня 2008 року. Враховуючи, що зазначену квартиру було придбано і за його кошти, вважає за необхідне звернутись до суду із даними вимогами про визнання даного нерухомого майна спільною власністю ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках стягнувши з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь вартість 1/3 частки у розмірі 80 000 грн. 00 коп., у рівних частках.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 заявлені первісні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму вартості частки вищевказаної квартири у розмірі 116 000 гривень 00 копійок. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 просив відмовити.
Представник третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору свої позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, а в задоволені вимог заявлених ОСОБА_2- відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи: ПАТ «УкрСиббанк» до судового засідання не з'явились.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 також відмовлено.
Рішення суду оскаржує представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, а саме стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості ? частини квартири в розмірі 116000,00 грн. 50 коп. та судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В іншій частині просив рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки нерухомого майна в сумі 116000 гривень , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти сплати на користь ОСОБА_2 суми вартості 1\2 частини нерухомого майна, є військовослужбовцем, і враховуючи рівень його доходу не має фінансовой можливості сплатити такі значні кошти.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 16 жовтня 2004року по 07 травня 2009року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу від 02 липня 2008року , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого за № 5566 придбали квартиру АДРЕСА_1 , яка була зарестрована за ОСОБА_2 і яка є об;єктом спільної сумісної власності подружжя із рівністю часток кожного, по 1\2 частин.
18 липня 2008року між АКІБ « УкрСиббанк» , правонаступником якого є ПАТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11373721000 за умовами якого ОСОБА_3 отримано кредит у розмірі 10000 доларів США.
У рахунок забезпечення належного виконання ОСОБА_3 умов договору про надання споживчого кредиту 18 липня 2008року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір , за умовами якого ОСОБА_2 передано у заставу банку квартиру АДРЕСА_1.
Згідно витягу з рахунку наданого ПАТ « УкрСиббанк» станом на 12 лютого 2013року заборгованість ОСОБА_3 складає суму у розмірі 4550 доларів США.
Згідно висновку № 382 від 12 жовтня 2012року варіантів поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 не існує, ринкова вартість квартири складає 232000гривень ( а.с. 70-90).
Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об;єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленністю між ними або шлюбним договором.
Частиною 5 ст.71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як роз;яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об;єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов;язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя ( одного із них) до суду з таким позовом ( ст.11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки, оскільки вона з позовом на підставі ст.365 ЦК України не зверталась, попереднього внесення на депозитний рахунок відповідної суми не відбулось, ОСОБА_3 не згоден сплачувати компенсацію та набувати право власності на всю квартиру, яка знаходиться в заставі по кредитному договору, який до теперішнього часу не повернутий.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що обов;язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода ОСОБА_2 на отримання грошової компенсації , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 не згоден стати власником всієї квартири, яка знаходиться в заставі по кредитному договору , який до теперішнього часу не повернутий. Крім того, набуття права власності не може бути проти волі набувача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Л.І. Доценко
Судді К.П. Мартинова
О.В.Оверіна