Номер провадження № 22-ц/785/4244/13
Головуючий у першій інстанції Целух А.П.
Доповідач Погорєлова С. О.
14.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.
при секретарі Криворучці Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
встановила:
У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 28 503,22 грн., моральну шкоду 10 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн., а також судовий збір в сумі 499,30 грн..
Свої вимоги мотивував тим, що 13.01.2012 року об 11.50 год. В м. Одесі на вул. Приморській, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_1, був пошкоджений автомобіль марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому, яким керував водій ОСОБА_4.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 30.01.2012 року, сума заподіяного йому збитку, у зв'язку з ушкодженням автомобіля «Тойота», становить 78 503,22 грн.. Частина заподіяного матеріального збитку у межах ліміту відповідальності страховика, у сумі 50 000 грн. була відшкодована йому страховою компанією, так відшкодованою залишилася сума матеріального збитку 28 503,22 грн. (а.с. 122-123).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 12 390 грн. 53 коп., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5 000 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму оплаченого судового збору - в сумі 499,30 грн., а також витрати на отримання правової допомоги в сумі 4 000 грн. (а.с. 133-135).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати: а саме судовий збір за подання клопотання про проведення судової експертизи у розмірі 107,30 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 1 471,20 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 114,70 грн., посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а.с. 137-141).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що 13 січня 2012 року, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, у м. Одесі по вул. Приморській, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_2. В результаті зіткнення, автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС №580910 від 24.04.2003 року, отримав механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2012 року була встановлена вина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, за що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 5).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», що вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України N АВ/1475634 від 17.12.2011, оформленого на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 66).
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №8933 від 05.02.2013 року, сума заподіяного позивачеві збитку, у зв'язку з ушкодженням автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2, становить 75 486 гривень (а.с. 90-104).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, указаний висновок, у відповідності до ст.ст.57,58,59 ЦПК України, є належним і допустимим доказом суми матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
За правилами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
ОСОБА_3 отримав, у відповідності до ст.9.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», від ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика у сумі 50 000 гривень.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума матеріального збитку, яка не покрита страховим відшкодуванням, яку необхідно обчислювати, виходячи з наступного: (25 486 гривень складає 33,8% від загальної суми матеріального збитку 75 486 гривень, 25 486 гривень х 100 / 75 486 гривень = 33,8%). Враховуючи, що ринкова вартість автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2, з урахуванням його пошкоджень при ДТП складає 38 744 гривень, відповідач має право на отримання від позивача відповідної долі, а саме 33,8% від 38 744 гривень, що складає 13 095,47 гривень (38 744 гривень / 100 х 33,8% = 13 095,47 гривень), оскільки методика цього розрахунку не кореспондується з приписами ст.1194 ЦК України.
Так, ст. 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судова колегія вважає, що різницю між сумою відшкодування, визначеною судом та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, слід стягнути з особи, винної у заподіянні збитків.
Таким чином, розмір відшкодування, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 визначається за правилами ст.1194 ЦК України, тобто є різницею між фактичним розміром шкоди - 75 486 гривень і розміром страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією - 50 000 гривень та становить - 25 486 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля.
З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, повинна бути зменшена до 2 500 гривень. Колегія суддів вважає, що такий розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для відновлення морального становища позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що необхідно вирішити питання про передачу автотранспортного засобу є неспроможними. Так, відповідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Оскільки автотранспортний засіб, який був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відремонтований, вартість ремонту відповідає розміру відшкодування визначеному експертом, а ОСОБА_2 повну вартість автотранспортного засобу не відшкодовує, правових підстав для передачі йому автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2 , колегія суддів не вбачає.
Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судом встановлені правильно і повно, але не застосований матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення по суті заявлених вимог з підстав, передбачених п.3,4 ст.309 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3,4, ч.1 ст.309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2013 року в частині відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 25 486 гривень, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі - 2 500 гривен.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Сидоренко І.П.
Цюра Т.В.