Номер провадження № 22-ц/785/3786/13
Головуючий у першій інстанції Добров П.В.
Доповідач Журавльов О. Г.
01 липня 2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
при секретарі Жус І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2013 року,
встановила:
ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з вересня 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю. Під час спільного проживання було куплено телевізор «Соні» 4000,00 грн., браслет 3000,00 грн.
17.10.1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб.
В шлюбі у подружжя народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
Під час шлюбу подружжя було набуте спільне майно, а саме: радіотелефон 350,00 грн., електрична м'ясорубка 560,00 грн., холодильник «Атлант» 1428,00 грн., мікрохвильова піч 1600,00 грн., гостинна стіна «Сандра» 2500,00 грн., кухонна стіна 1800,00 грн., газова плита 1500,00 грн., кухонна витяжка 700,00 грн., пральна машина «Бош» 1100,00 грн., лічильник газовий 270,00 грн., бетономішалка 1800,00 грн., стіл та чотири стільці 400,00 грн., дві люстри 400,00 грн., мопед 2000,00 грн., бойлер 1200,00 грн., гроші 85200,00 грн., автомобіль ВАЗ 2106 12800,00 грн., на загальну суму 123408, 00 грн., а також спільно побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 який будівництвом не завершено.
17.06.2010 року шлюб розірвано.
Після припинення шлюбу ОСОБА_3 купила цифровий фотоапарат за 1225,00 грн., відеокамеру за 1800,00 грн. Набуте під час спільного проживання та під час перебування в шлюбі майно підлягає поділу навпіл.
Уточнивши позовні вимоги позивач просила поділити майно, набуте нею з ОСОБА_4 за час спільного проживання до шлюбу, а саме: телевізор «Соні» 4000,00 грн., відеоплеєр 800 грн., браслет 3000,00 грн., і перебування в шлюбі, а саме: радіотелефон 350,00 грн., електрична м'ясорубка 560,00 грн., холодильник «Атлант» 1428,00 грн., мікрохвильова піч 1600,00 грн., гостинна стіна «Сандра» 2500, 00 грн., кухонна стіна 1800,00 грн., газова плита 1500,00 грн., кухонна витяжка 700,00 грн., пральна машина «Бош» 1100,00 грн., лічильник газовий 270,00 грн., бетономішалка 1800,00 грн., стіл та чотири стільці 400,00 грн., дві люстри 400,00 грн., мопед 2000,00 грн., бойлер 1200,00 грн., гроші 85200,00 грн., автомобіль ВАЗ 2106 12800,00 грн., на загальну суму 123408,00 грн., а також жилий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_3 і визнати право власності на телевізор «Соні» 4000,00 грн., відеоплеєр 800 грн., браслет 3000,00 грн., радіотелефон 350,00 грн., електрична м'ясорубка 560,00 грн., всього на суму 8710,00 грн. Зобов'язати ОСОБА_4 сплатити ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 52994,00 грн.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме приміщення і будівлі другого поверху: 1-3 приміщення площею 9,0 кв.м, 1-4 приміщення площею 20,1 кв.м., 1-5 приміщення площею 20,0 кв.м,, 1-6 приміщення площею 16,3 кв., ІІІ - балкон площею 2,7 кв.м., ІІ сходи площею 5,6 кв.м., загальною площею 73,7 кв.м. Із надвірних спору: гараж літ. «Г», сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», загальною вартістю 202947, 00 грн., земельну ділянку площею 451,0 кв.м., розташовану з приляганням до фасадної лівої і задньої зовнішніх меж, що включає площу, зайняту гаражем літ. «Г».
В спільне з ОСОБА_4 користування виділити земельну ділянку площею 98,0 кв.м., що включає площу, зайняту жилим будинком літ. «А».
В судовому засіданні ОСОБА_3 свій позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на відеоплеєр вартістю 800,00 грн., радіотелефон вартістю 1800,00 грн., фотоапарат «Соні» вартістю 1225,00 грн., всього вартістю 4735,00 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме приміщення і будівлі другого поверху: 1-3 приміщення площею 9,0 кв.м., 1-4 приміщення і будівлі другого поверху: 1-3 приміщення площею 9,0 кв.м., 1-4 приміщення площею 16,3 кв.м, ІІ - балкон площею 2,7 кв.м., ІІ сходи площею 5,6 кв.м, загальною площею 73,7 кв.м., надвірні споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», загальною вартістю 202947, 00 грн., земельну ділянку площею 451, 0 кв.м., розташовану з приляганням до фасадної лівої і задньої зовнішніх меж, що включає площу, зайняту гаражем літ. «Г».
Виділено ОСОБА_3 в спільне з ОСОБА_4 користування земельну ділянку площею 98,0 кв.м., що включає площу, зайняту жилим будинком літ. «А».
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4085,00 грн. (513,00 грн. + 3572,00 грн.)
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 2422,20 грн.
У задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4
В скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, згідно якого стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5532,95 грн., у задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовити.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувала.
ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином, що підтверджується відповідними розписками.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на ст. ст. 331, 376 ЦК України районний суд виходив з того, що зазначений будинок є самочинним, його готовність складає 67%.
Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Установлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Красносільської сільської ради № 116 від 19.04.2006 року надано дозвіл ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1. 17.05.2007 року ОСОБА_4 було надано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.
Згідно з технічним паспортом на індивідуальний жилий будинок АДРЕСА_1 збудовано самовільно, готовність недобудованого будинку складає 67%. (т.1 а.с.171-174)
Згідно вимог часин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, ведення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про права власності та реєстрації права власності.
Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.
До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).
Абзацом 2 частини 3 статті 331 ЦК України встановлено право особи, що створила об'єкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього права власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо зазначеного об'єкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).
При цьому для реєстрації права власності набувача на об'єкт незавершеного будівництва, надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3 та 6 постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини 3 статті 376, так і статті 331 ЦК України.
Право власності на самочинно збудовані житлові будинку, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.
Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.
Таким чином, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи сторони не зверталися до органу державної влади чи місцевого самоврядування із приводу прийняття в експлуатацією та реєстрації нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, відповідно до вимог Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7\5 від 07.02.2002 року.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що одержана ОСОБА_4 до шлюбу у липні 2005 року, у власність на підставі статей 81, 116 ЗК України земельна ділянка, незалежно від того, що на ній подружжям розпочато будівництво житлового будинку, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Враховуючи встановлене, а також, що матеріали справи не містять даних щодо звернення сторін до органів місцевого самоврядування стосовно узаконення самочинного будівництва, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання, судова колегія вважає, що рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, визначення порядку користування земельною ділянкою, стягнення грошової компенсації в сумі 3572, 00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволені цих вимог.
В решті рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому рішення в цій частині слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, визначення порядку користування земельною ділянкою, стягнення грошової компенсації в сумі 3572, 00 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
О.В.Оверіна
К.П.Мартинова