Номер провадження № 22-ц/785/308/13
Головуючий у першій інстанції Крачкова
Доповідач Суворов В. О.
26.06.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Сватаненко В.І.
- Артеменко І.А.
при секретарі - Павлін О.В.
за участю: представників ОСОБА_2- ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, Біляївського районного відділу земельних ресурсів про визнання частково недійсним рішення сесії Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №66-V від 08 серпня 2006 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_5, та визнання недійсним державного акту від 24 квітня 2007 року, виданого ОСОБА_5, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, Біляївського районного відділу земельних ресурсів Нерубайської селищної ради від про визнання недійсним рішення Нерубайскої сільської ради від 10 березня 1994 р. №169 та державного акту від 12 червня 1996 року про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 недійсними , -
встановила:
04 лютого 2008 року позивач звернувся з вказаним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що відповідно до державного акту №169 від 10 березня 1994 року він є власником спірної земельної ділянки. Оскарженим рішенням сільської ради вказану земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_5, який отримав державний акт на ту ж саму земельну ділянку. Вважає, що він неправомірно був позбавлений права власності, що є порушенням ст.ст. 373,321 ЦК України, на підставі яких він просить задовольнити його вимоги.
ОСОБА_5 позов не визнав, вказуючи, що ОСОБА_2 не довів , що земельна ділянка, яка йому надавалася , є тією ж земельною ділянкою, що знаходиться у нього у власності(а.с.19).
06 серпня 2008 року ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_5 вказує, що другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку не складався, у сільській раді він відсутній, позивач не вносив земельний податок та орендної плати за користування земельною ділянкою, не були встановлені в натурі межи земельної ділянки(т.2 а.с.3).
04 вересня 2008 року справи об'єднані в одне провадження (а.с.66а).
Представник Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області позов визнав частково, вказує, що в наслідок помилки на спірну земельну ділянку було видано два державних акта про право власності на землю.
Представник відділу земельних ресурсів позов не визнав, посилається на те, що реєстрацію державних актів здійснює Центр державного земельного кадастру, дані по реєстрацію земельної ділянки позивача відсутні.
Рішенням суду першої інстанції від 23 грудня 2010 року в позові ОСОБА_2 до Нерубайської сільської ради Біляївського районного відділу земельних ресурсів та ОСОБА_5 про визнання державного акту та рішення Нерубайської сільської ради недійсним-відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Нерубайської сільскої ради та Біляївського районного відділу земельних ресурсів про визнання державного акту та рішення недійсним задоволено частково. Визнаний недійсним державний акт, виданий 12 червня 1996 року на ім'я ОСОБА_2 на території Нерубайської сільської ради, передану для будівництва житлового будинку і господарських будівель.
В іншій частині позову ОСОБА_5- відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити його позов та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов ОСОБА_5 виходив з того, що в рішенні сільської ради та державному акті є різниця, а саме в розмірах земельної ділянки, що надавалася ОСОБА_2 та її місце розташування, в ДП «Центр земельного кадастру» відсутня інформація про реєстрацію державного акту. Також суд першої інстанції вказує, що був порушений порядок виготовляння технічної документації. Суд першої інстанції виносячи рішення зазначає, що позивач не надав доказів, які б свідчили, що спір стосується ділянки, що знаходиться у власності відповідача.
В цілому з вказаним висновком неможливо погодитися з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 ЦПК України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 10 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.
Право власності на землю набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст. 22,23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно зі ст. 116 ЗК України (діюча редакція) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Судовою колегією встановлено, що на підставі рішення Нерубайської селищної ради від 10 березня 1994 р. №169 позивачу була надана у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га. на станції Усатово(а.с.6).
22 грудня 1994 року рішенням №70 Нерубайської сільської ради були привласнені найменування вулиць по станції «Усатове». Вулиці під №НОМЕР_1 було привласнено найменування «АДРЕСА_1» (а.с.142).
12 червня 1996 року позивач отримав державний акт на право приватної власності на землю(а.с.7). Державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №325(а.с.7). У той же день був складений акт про передачу позивачу меж земельної ділянки №НОМЕР_2 в натурі (а.с.8-9). Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначеному в Державному акту, що було надано позивачу, земельна ділянка межує з земельними ділянками: по лінії А-Б ОСОБА_7; по лінії Б-В-ОСОБА_11; по лініям В-Г та Г-А Нерубайськох сілької ради (а.с.7) .
Рішенням сесії V скликання Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 08 серпня 2006 року №66- V земельна ділянка по АДРЕСА_2 була надана у власність ОСОБА_5 24 квітня 2007 року ОСОБА_5 отримав державний акт на вказану земельну ділянку (а.с.11).
17 січня 2007 року складений акт про встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_2 (а.с.13).На наданій земельній ділянці відповідач самочинно будує житловий будинок. Право власності на будинок у відповідача не виникло. Судова колегія вважає, що згідно зі ст.331 ч.3 ЦК України він є власником будівельних матеріалів, з яких побудований будинок.
Відповідно до даних державного земельного кадастру земельна ділянка по АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_5 Дані про належність земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2- відсутні (а.с.124) .
Судова колегія вивчивши рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність сторін земельних ділянок, державного акту про право власності на земельні ділянки та плану розташування земельних ділянок, приймаючи до уваги пояснення представника органу місцевого самоврядування, приходить до висновку, що позивач в відповідності до ст.ст. 10 ,58 ЦПК України не довів, що спір між сторонами виник з приводу однієї й тієї ж земельної ділянки (а.с.94-95,123).
Приходячи до вказаного висновку судова колегія бере до уваги висновок судово-технічної експертизи від 07 березня 2013 року (а.с.437-442), відповідно до якого не представляється можливим встановити чи видавалися на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 два державних акта про право власності на землю.
Вивчаючи дану експертизу судова колегія вважає, що судовий експерт на підставі державних актів сторін та ОСОБА_9 , ОСОБА_10, схеми земельних ділянок , розташованих в пгт. Усатова , копії відводу (північного плану) встановив, що державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_2 видавався тільки ОСОБА_5
В державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_2, вказано, що земельна ділянка розташована на території Нерубайської сільської ради народних депутатів. При цьому адреса або номер земельної ділянки не вказані. В рішенні Нерубайської сільської ради №169 від 10 березня 1994 р. також не зазначені вказані реквізити. Відповідно до акту передачі земельної ділянки від 12 червня 1996 р. на ім'я ОСОБА_2 передана земельна ділянка під №НОМЕР_2 без зазначення її місця розташування. При дослідженні матеріалів справи експерт встановив, що практично на кожній вулиці зустрічається земельна ділянка під №НОМЕР_2.
Відповідно до ситуаційної схеми позивачу була передана земельна ділянка під №НОМЕР_3 з наданням земельної ділянки під №НОМЕР_2 по вулиці №НОМЕР_1. Але вулиці під №НОМЕР_1 відповідає назва вулиці «АДРЕСА_1», а АДРЕСА_2(вулиця, де розташована спірна земельна ділянка ) відповідає в схематичному плані вулиця під №НОМЕР_4 (перейменування вулиць відбулося на підставі рішення Нерубайської сільської ради від 22 грудня 1994 р.).
Також для вирішення питання чи були видані два державні акти про право власності на земельну ділянку були досліджені описи меж земельних ділянок з зазначенням суміжних власників земельних ділянок. При вказаному дослідженні також не було встановлено ідентичності суміжних землевласників, які зазначені в Державному акті про право власності на земельну ділянку позивача (план розташування земельної ділянки).
Таким чином , висновок експерта не підтвердив обґрунтування позову ОСОБА_2, що відповідачу був виданий державний акт на земельну ділянку, яка йому належить на праві власності.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.
Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.
Оцінивши висновки, зроблені експертом, суд може покласти їх в основу свого рішення, в іншому випадку суд повинен мотивувати у своєму рішенні, чому саме він не погоджується із висновком експерта. В зв'язку з огляду на вказану норму процесуального права судова колегія також звертає увагу, що в державному акті про право власності на земельну ділянку позивача відсутні відомості про зміну адреси земельної ділянки, позивач не надав достовірних документальних даних щодо місцезнаходження належної йому земельної ділянки, в державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах» інформація щодо реєстрації державного акту на ім'я позивача відсутня.
Оцінюючи всі докази, які були досліджені по справі, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5 судова колегія вважає, що він також не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як було встановлено судовою колегією відсутні докази, що спір стосується земельної ділянки, яка належить відповідачу. Таким чином , рішення органу місцевого самоврядування та державний акт про право на землю, який був виданий ОСОБА_2 , не зачіпляє права та інтереси відповідача.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом має здійснюватися за наявності даних про те, що особа, яка вважає, що її права порушені довела, що оскарженим рішенням та державним актом про право власності на землю порушені її права. Відповідач таких доказів не надав, у зв'язку з чим в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічному позові ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 та зустрічному позові ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
В.І. Сватаненко
І.А. Артеменко