Номер провадження № 22-ц/785/4124/13
Головуючий у першій інстанції Целух А.П.
Доповідач Заїкін А. П.
14.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Дрішлюка А.І., Процик М.В.,
при секретарі - Горновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2012 року,
встановила:
У лютому 2010 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним уточненим в подальшому позовом (а. с. 3 - 4, 56 - 57), в якому остаточно вказав, що 26.10.09 р. з вини відповідачів відбулося затоплення його квартири. Загальний розмір завданої матеріальної шкоди становить - 13 754 грн.. У результаті затоплення квартири йому також завдано моральної шкоди, яка полягає у пережитому стресі, моральних стражданнях, втраті душевного спокою, додаткових витратах часу, у зв'язку з негативним ставленням відповідачів до відшкодування завданої шкоди. Відшкодування моральної шкоди становить - 20 000 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1190 ЦК України, ОСОБА_4 остаточно просив стягнути з відповідачів на його користь: 1) матеріальні збитки у сумі - 13 754 грн.; 2) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 20 000 грн.; 3) судові витрати.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.11.10 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4: 1) компенсацію завданої матеріальної шкоди в розмірі - 13 754 грн., моральної шкоди у розмірі - 10 000 грн.; 2) судовий збір в розмірі - 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі - 120 грн..
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.10.11 р. (а. с. 85 - 86) заяву ОСОБА_6 від 03.08.11 р. (а. с. 73 - 75) задоволено, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.11.10 р. скасовано, справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав за викладених в ньому підстав.
Відповідачі заперечень на позов не надали. В судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань не надали.
Зі згоди позивача по справі ухвалено заочне рішення.
Повторним заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.10.12 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4: 1) компенсацію завданої матеріальної шкоди в розмірі - 13 754 грн., моральної шкоди у розмірі - 10 000 грн.; 2) судовий збір в розмірі - 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі - 120 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить повторне заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, ОСОБА_6 не посилається в чому конкретно полягає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, які конкретно норми матеріального та процесуального права порушені судом першої інстанції.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав вимоги, які викладені в апеляційній скарзі. Під час розгляду справи ОСОБА_8 заявляв клопотання про повернення справи до суду першої інстанції для розгляду зауважень щодо неповноти та неправильності журналу судового засідання, залишення апеляційної скарги без руху, виклик в судове засідання свідків, забезпечення доказів шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи, відвід всьому складу суду. Всі клопотання були вирішені апеляційним судом, про що постановлені відповідні ухвали.
ОСОБА_4 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні вважав необхідним скаргу відхилити, повторне заочне рішення залишити без змін. Посилався на те, що скарга є необґрунтованою.
Відповідно до ст. 303 ЦПК колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи повторне заочне рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що 25.10.09 р. з вини відповідачів, які на той час були власниками квартири АДРЕСА_1, відбулося затоплення належної позивачу квартири № 36 в цьому ж будинку. Відповідно до наданого позивачем кошторису розмір матеріальної шкоди становить - 13 754 грн.. Пошкодженням належного позивачу житла та майна останньому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях. Розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та інших обставин справи, які мають істотне значення, порушення життєвих зв'язків та створення незручностей в користуванні майном, вимоги розумності і справедливості, становить - 10 000 грн. (а. с. 135 - 134).
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами деліктних правовідносин із завдання матеріальної та моральної шкоди, необхідність солідарного стягнення з відповідачів відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам ст. ст. 1166, 1167, 1190 ЦК України, ст. ст. 213, 214 ЦПК України.
Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні деліктні правовідносини між сторонами встановлені, на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів: - паспорту ОСОБА_4 (а. с. 5), з якого вбачається, що останній зареєстрований в АДРЕСА_3; - кошторису з ремонтно-відновлювальних робіт в квартирі № 36 внаслідок її затоплення мешканцями квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6 - 14), про те, що загальна вартість робіт становить - 10 206,00 грн., в тому числі - вартість матеріалів, виробів і конструкцій - 2 957,00 грн.; - плану квартири АДРЕСА_3; - витягу з домової книги (а. с. 16), відповідно до якої позивач зареєстрований у АДРЕСА_3; - заяви позивача та акту від 26.10.09 р. (а. с. 20 - 21) про те, що в ніч з 24 на 25 жовтня 2009 р. відбулося затоплення квартири позивача. Причина затоплення протікання крана в квартирі відповідачів. У квартирі позивача пошкоджено стелю в прихожій, ванну кімнату; - договору купівлі-продажу від 15.02.10 р. (а. с. 33), з якого вбачається, що на час затоплення відповідачі були власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.99 р.; - довідки КП «ЖКС «Черьомушки» від 25.07.11 р. (а. с. 76) про те, що ОСОБА_6 мешкав в квартирі АДРЕСА_1 з 30.01.08 р. по 09.07.08 р.; - витягу з домової книги від 29.09.11 р. (а. с. 77) про те, що ОСОБА_6 мешкає по АДРЕСА_4. Зареєстрований в цьому будинку з 21.07.08 р..
Однак, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині визначення розміру завданої матеріальної шкоди в сумі - 13 754,00 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі - 10 000,00 грн. вимогам діючого законодавства (ст. 1192 ЦК України), роз'ясненням, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, не відповідає. Погодитися з висновком суду в цій частині не можна. Цього висновку суд дійшов при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно змінити.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з кошторису загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт в квартирі № 36, внаслідок її затоплення мешканцями квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6 - 14), становить - 10 206,00 грн., в тому числі - вартість матеріалів, виробів і конструкцій становить - 2 957,00 грн.. Інших доказів щодо визначення вартості ремонту пошкодженої після затоплення квартири АДРЕСА_3 матеріали справи не містять. Суд першої інстанції помилково до загальної вартості робіт, з врахуванням вартості матеріалів, у сумі - 10 206,00 грн. (а. с. 10) ще раз додав вартість будівельних матеріалів у сумі - 3 548,87 грн., з врахуванням ПДВ (а. с. 12). Розмір завданої матеріальної шкоди становить - 10 206,00 грн..
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції послався на завдання моральної шкоди, у тому числі, у вигляді фізичних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, порушення життєвих зв'язків, інших обставин справи, які мають істотне значення. Однак, матеріали справи не містять ні відповідних доводів позивача щодо завдання моральної шкоди саме у такому вигляді, ні підтверджуючих це доказів.
За вищевказаних обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди необхідно зменшити до - 2 000,00 грн..
Доводи представника апелянта - ОСОБА_8, які були викладені в судовому засіданні, є необґрунтованими. ОСОБА_6 на час завдання шкоди був співвласником квартири АДРЕСА_1, хоча і мешкав в іншому житловому приміщенні. Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадянам. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. ОСОБА_6, як співвласник квартири, повинен був дбати про належний стан санітарно-технічного обладнання в належній йому квартирі, приймати усі міри щоб це обладнання знаходилося в належному технічному стані. Доказів того, що санітарно-технічне обладнання в належній йому квартирі знаходилося в належному технічному стані, а залиття належної позивачу квартири відбулося з інших причин ОСОБА_6 суду не надав. Як не надав доказів на підтвердження доводів щодо визначення іншого розміру завданої матеріальної шкоди. З наявних у справі доказів, встановлених на підставі їх дослідження обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо солідарної відповідальності відповідачів за завдану шкоду. Відповідачі на час залиття квартири були співвласниками квартири АДРЕСА_1. Кожний з них повинен був дбати про належний стан обладнання, яке знаходиться в їх квартирі. А тому не можна відокремити і встановити ступінь вини кожного із них у залитті квартири позивача.
Колегія суддів враховує також, що ОСОБА_6 в судові засідання до суду першої інстанції не з'являвся. Однак, після ухвалення заочних рішень кожного разу подавав заяви про їх перегляд. Тобто, він слідкував за розглядом справи. За заявою ОСОБА_6 від 03.08.11 р. (а. с. 73) та від 08.02.13 р. (а. с. 150) двічі переглядалися ухвалені судом першої інстанції заочні рішення. При цьому жодного разу ОСОБА_6 не заявляв клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення причини затоплення та розміру завданої матеріальної шкоди. Не надав доказів, які б спростовували доводи позивача щодо причин затоплення його квартири, розміру завданої матеріальної шкоди. Вищевказане, а також заявлені в апеляційному суді представником апелянта клопотання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення справи до суду першої інстанції для розгляду зауважень щодо неповноти та неправильності журналу судового засідання з порушенням строку їх подання і за формальних обставин (при тому, що ОСОБА_6 в судових засіданнях участі не брав), про виклик свідків, про призначення судової експертизи, про відвід всьому складу суду свідчить про навмисне затягування розгляду справи по суті, намагання якнайдовше відтягнути виконання рішення суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди зроблено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у частині визначення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі - 10 206,00 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі - 2 000,00 грн.. В решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної та моральної шкоди - змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4:
- відшкодування матеріальної шкоди в розмірі - 10 206 (десять тисяч двісті шість) грн.;
- відшкодування моральної шкоди в розмірі - 2 000 (дві тисячі) грн.. 00 коп..
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. І. Дрішлюк
М. В. Процик