Номер провадження № 22-ц/785/3029/13
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Суворов В. О.
26.06.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі: головуючого - Суворова В.О.
суддів - Сватаненко В.І., Артеменко І.А.
при секретарі - Павлін О.В.
за участю: ПАТ будівельно-монтажне управління «Енергобуд»-Слівка К.Є., КП представників «Іллічівськводоканал»-Іванової І.С., КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»-Поведник Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства будівельно-монтажне управління «Енергобуд» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до комунального підприємства «Іллічівськводоканал», комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 600 грн., -
17 грудня 2012 року до суду звернувся ОСОБА_5 з позовом до комунального підприємства «Іллічівськводоканал», КП «ІВУКГ», вказуючи, що 30 березня 2004 року у зв'язку з наїздом його автомобіля на відкритий люк було пошкоджено колісний диск, колісна гумова покришка, інші пошкодження деталей автомобіля, у зв'язку з чим йому було завдано матеріальну шкоду, яку він просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку, оскільки КП «Іллічівськводоконал» є правонаступником КП «ІВУКГ».
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням суду першої інстанції від 03 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до КП «Іллічівськводоканал», КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» про стягнення солідарно матеріальної шкоди у розмірі 1600 грн. 00 коп. -відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління «Енергобуд» ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, з виключенням з мотивувальної частини рішення починаючи зі слів : Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення суми збитків з КП «Іллічівськводоканал», як правонаступника КП «ІВУКГ», суд керувався наступним…» (останній абзац, друга сторінка рішення) до слів: «… тобто як підставу виникнення чи встановлення правовідносин між КП «Іллічівськводоканал» та кредиторами КП «ІВУКГ» .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що КП «Іллічівськводоканал» не є правонаступником КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства», яке було створене шляхом виділу з КП «ІВУКГ», а є новоствореним підприємством, якому майно територіальної громади в особі уповноваженого органу було передане у повне господарське відання для забезпечення здійснення статутної діяльності -водопостачання та водовідведення. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що КП «Іллічівськводоканал» не брало зобов'язань перед позивачем про відшкодування шкоди , так як КП «Іллічівськводоканал» не було створене шляхом виділу з КП «ІВУКГ», і не є правонаступником КП «ІВУКГ», тому воно не повинне відповідати солідарно з КП «ІВУКГ» перед позивачем за відшкодування матеріальної шкоди. Також суд зазначив, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Але з вказаним висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав. Суд першої інстанції розглядаючи справу про відшкодування матеріальної шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не встановивши фактичних обставин по справі, відмовляючи в позові, обмежився тільки аналізом обставин та підстав, чи є КП «Іллічівськводоканал» правонаступником КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства», взагалі не розглянувши вимог позивача та не з'ясувавши взагалі обставин, на які посилається позивач.
Судовою колегією встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди посилається на те, що 30 березня 2004 року він рухаючись на автомобілі наїхав на відкритий люк, в наслідок чого була пошкоджена гума, диски та інші частини автомобілю. Позивач оцінив заподіяну шкоду у розмірі 1600 грн.
У зв'язку з вказаними подіями він звернувся до КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства», як до особи, яка відповідає за експлуатацію , безпечне використання колодязів та люків з метою відшкодування завданої шкоди.
02 квітня 2004 року між позивачем та КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» був укладений договір, відповідно до якого відповідач визнав , що 30 березня 2004 р. по вул. Праці ,22 в результаті неправомірних дій працівників КП «ІВУКГ» позивачу було завдано матеріальної шкоди у зв'язку з наїздом його автомобіля ВАЗ 2101 на відкритий люк, в наслідок чого пошкоджений колісний диск, колісна гумова покришка, інші деталі автомобіля. Сторони визнали, що розмір шкоди складає 1 600 грн. Відповідач погоджується в позасудовому порядку добровільно відшкодувати позивачу завдану шкоду на протязі 30 днів з моменту укладення цього договору. Позивач з своєї сторони відмовляється від будь-яких вимог до КП «ІВУКГ» про відшкодування моральної шкоди.
На підставі вказаних доводів позивач просить задовольнити позов.
Судова колегія розглянувши справу вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідач підписуючи угоду про відшкодування моральної шкоди та визнаючи у судовому засіданні свою вину в заподіянні шкоди, фактично визначив свою вину в її заподіянні та доказів, які б свідчили про відсутність його вини в заподіянні шкоди позивачу, до суду не надав.
Судова колегія вважає, що відповідальність за майнову шкоду, заподіяну особі в наслідок дорожньо-транспортної пригоди лежить на особі, яка її завдала, тобто на КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства».
У ході розгляду справи КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» подало заяву про застосування строку позовної давності та ухвалення рішення про відмову в позові з вказаного приводу.
Судовою колегією встановлено, що сторони уклали угоду 02 квітня 2004 року , відповідно до умов якої відповідач на протязі 30 днів зобов'язався відшкодувати заподіяну шкоду, тобто до 3 травня 2004 р. Позивач укладачі угоду був обізнаний про те, що відповідач до 03 травня 2004 року повинен сплатити вказану суму. Але в зазначений термін відповідач не виконав умови угоди. У позивача, коли він дізнався про своє порушене право, виникло право на звернення до суду, та відповідно до ст. 261 ЦК України почався перебіг строку позивної давності. Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлений строк позивної давності у три роки. Тобто у позивача строк позивної давності для звернення до суду сплинув 04 травня 2007 року. Але знаючи про свої порушені права, оскільки відшкодування шкоди не відбулося, а КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» відмовилось відшкодувати шкоду у зв'язку з браком коштів, позивач за захистом до суду в зазначений термін не звертався. Посилання позивача про те, що з 04 травня 2007 року по 17 грудня 2012 року (дата звернення до суду з позовом) він звертався до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, який не заперечував сплатити обумовленою угодою суму, в відповідності до ст. 60 ЦПК України доведено не було. Таким чином, судова колегія вважає, що строк позовної давності для звернення до суду сплив, а причин для поновлення строку не існує, тому в відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України вказана обставина є підставою для відмову в позові.
Судова колегія розглядаючи справу не вирішує питання, чи є КП «Іллічівськводоканал» правонаступником КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» з наступних підстав.
По-перше, як було встановлено судовою колегією позов не підлягає задоволенню. По-друге, рішенням Господарського суду Одеської області від 16 лютого 2011 року по справі за позовом ЗАТ БМУ «Енергобуд» до КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» та КП «Іллічівськводоканал» стягнуто заборгованість за простим векселем у сумі 50 000 грн. та застосована відповідальність за порушення грошевого зобов'язання. Господарський суд ухвалюючи рішення зазначив, що КП «Іллічівськводоканал» було створено шляхом виділу з КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства». Вказане рішення на час ухвалення оскарженого рішення, пройшовши стадії апеляційного та касаційного оскарження, набрало законної сили.
Але не зважаючи на те, що вказана обставина вже була встановлена судовим рішенням по господарським справам, суд першої інстанції в порушення ч.3 ст. 61 ЦПК України встановив, що КП «Іллічівськводоканал» не є правонаступником КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства». Вказана обставина потягла низку нових судових рішень по господарським справам по справам за позовами ЗАТ БМУ «Енергобуд» до КП «Іллічівське виробниче управління комунального господарства» та КП «Іллічівськводоканал» про стягнення заборгованості за простим векселем за нововиявленими обставинами.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції з ухваленням рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства будівельно-монтажне управління «Енергобуд» задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2013 року -змінити.
Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 -відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко