Номер провадження № 22-ц/785/2251/13
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Заїкін А. П.
14.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Дрішлюка А.І., Процик М.В.,
при секретарі - Горновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Другої Одеської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, державного нотаріуса Першої Одеської державної нотаріальної контори Лебідь Оксани Вікторівни, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна» про визнання біржового договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання дій протиправними, визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та вселення, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року,
встановила:
У серпні 2011 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним, неодноразово уточненим в подальшому позовом (Т. 1, а. с. 4 - 7, 167 - 168, 219 - 222), в якому остаточно вказав, що 19.10.95 р. на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу № 10767, за яким він придбав у ОСОБА_5, ОСОБА_13, від імені яких на підставі довіреностей від 03.10.95 р. та від 16.10.95 р. діяла ОСОБА_14, квартиру АДРЕСА_1 (далі - Квартира). Вказаний договір було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН».
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.07.09 р. було відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до нього про визнання недійсним біржового договору від 19.10.95 р. купівлі-продажу квартири, довіреностей від 03.10.95 р. та від 16.10.95 р., на підставі яких було укладено вищевказаний договір. Його зустрічний позов було задоволено частково. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16 із спірної квартири. Зобов'язано Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти вказаних осіб з реєстраційного обліку в спірній квартирі, зареєструвати його в спірній квартирі.
Під час розгляду вищевказаної справи в суді ОСОБА_5 12.03.01 р. продав квартиру ОСОБА_6. Державний нотаріус Другої Одеської державної нотаріальної контори у порушення діючої Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України посвідчив вказаний договір купівлі-продажу квартири, оскільки біржовий договір купівлі-продажу квартири відповідним чином зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН», реєстровий запис не скасовано. КП «ОМБТІ та РОН» повинно було відмовити в реєстрації договору купівлі-продажу від 12.03.01 р..
16.01.10 р. ОСОБА_6 продала квартиру ОСОБА_7. Державний нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори посвідчив цей договір. За вищевказаних підстав державний нотаріус не мав права посвідчувати вказаний договір купівлі-продажу, а КП «ОМБТІ та РОН» повинно було відмовити в реєстрації договору купівлі-продажу від 16.01.10 р..
Згідно ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.11 р. про визнання мирової угоди, ОСОБА_7 передав квартиру у власність ОСОБА_8.
08.12.11 р. ОСОБА_8 продав квартиру ОСОБА_9. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеської міського нотаріального округу ОСОБА_11.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону України «Про власність», ст. 321 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», остаточно просив: 1) визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10767 від 19.10.95 р., укладений на Одеській товарній біржі між ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_5, ОСОБА_13 продали, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1; 2) визнати протиправними дії Другої Одеської державної нотаріальної контори щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 12.03.01 р., за реєстровим № 1-1113, квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.01 р., за реєстровим № 1-1113, квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11; 4) визнати протиправними дії Першої Одеської державної нотаріальної контори щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 16.06.10 р., без реєстрового номеру, квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; 5) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.06.10 р., без реєстрового номеру, квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Лебідь О.В.; 6) визнати протиправними дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 08.12.11 р., за реєстровим № 4603, квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9.; 7) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.11 р., за реєстровим № 4603, квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11; 8) визнати протиправними дії КП «ОМБТІ та РОН» щодо реєстрації договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.01 р., реєстровий № 1-1113, від 16.06.10 року, без реєстрового номеру, від 08.12.11 р., реєстровий № 4603; 9) скасувати реєстрацію за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в КП «ОМБТІ та РОН» права власності на квартиру АДРЕСА_1; 10) зобов'язати будь-яких осіб, які проживають у АДРЕСА_1, не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом їх виселення без надання іншого жилого приміщення; 11) вселити ОСОБА_4, як власника у квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.12 р. (Т. 2, а. с. 5 - 6) закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4 до КП «ОМБТІ та РОН» про визнання протиправними дій КП «ОМБТІ та РОН» щодо реєстрації договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.01 р. за реєстровим № 1-1113, від 16.06.10 р. без реєстраційного номеру, договору купівлі-продажу від 08.12.11 р. реєстровий № 4603 та про скасування реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_9.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх з підстав, які зазначені в позові. При цьому вони зазначали, що в процесі розгляду справи спірна квартира декілька разів відчужувалась. Останнім її власником є - ОСОБА_9. Представник позивача при цьому зазначив, що він не вбачає незаконних дій з боку нотаріусів при нотаріальному посвідчені договорів купівлі-продажу спірної квартири.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що позивач не поновив право власності на спірну квартиру, ним обрано невірний спосіб захисту.
Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань не надали.
Відповідач - державник нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори Лебідь О.В. в судове засідання не з'явилась. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала суду заперечення проти позову (Т. 1, а. с. 35, 128, 129), в яких вважала необхідним відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу посвідченого 16.06.10 р. державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори Лебідь О.В., реєстровий № 3-610, та визнання протиправними дій державного нотаріуса Першої Одеської нотаріальної контори Лебідь О.В. щодо нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу.
Відповідач - Друга Одеська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини неявки свого представника суду не повідомила. Надала заяву (Т. 1, а. с. 68, 124) про розгляд справи за відсутності їх представника.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.12 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано дійсним договір купівлі-продажу № 10767 від 19.10.95 р. квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 32,4 кв. м., укладений між ОСОБА_14, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_13 по довіреностям, та ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі, зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю (реєстраційний № 10767 від 19.10.95 р.) та зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації 24.10.95 р.. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.01 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 за реєстраційним № 1-1113. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалити рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції, а саме: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.06.10 р., без реєстрового номеру, квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Лебідь О.В.; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.11 р., за реєстровим № 4603, квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11; 3) визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» щодо реєстрації 21.08.2000 р. за ОСОБА_13 та ОСОБА_5 права власності по ? частині квартири АДРЕСА_1; 4) визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» щодо скасування 17.05.2000 р. реєстрації права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1; 5) визнати протиправними дії КП «ОМБТІ та РОН» щодо реєстрації договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.03.01 р., реєстровий № 1-1113, від 16.06.10 р., без реєстрового номеру, від 08.12.11 р., реєстровий № 4603; 6) скасувати реєстрацію за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в КП «ОМБТІ та РОН» права власності на квартиру АДРЕСА_1; 7) зобов'язати будь-яких осіб, які проживають у АДРЕСА_1, не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом примусового їх виселення без надання іншого жилого приміщення; 8) вселити ОСОБА_4, як власника у квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального (ст. 321 ЦК України) та процесуального (ст. 213 ЦПК України) права: - непослідовними є висновки суду щодо відмови в задоволенні вимог: а) про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 16.06.10 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; б) договору купівлі-продажу від 08.12.11 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9; в) скасування реєстрації за ОСОБА_9 права власності на спірну квартиру; г) зобов'язання будь-яких осіб, які проживають у спірній квартирі, не чинити йому перешкод у користуванні квартирою, шляхом їх виселення без надання іншого жилого приміщення та вселення його в квартиру; - невірним є висновок суду про те, що він обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.
ОСОБА_9 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання дійсним біржового договір купівлі-продажу спірної квартири від 19.10.95 р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 12.03.01 р.. Просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вищевказаних позовних вимог.
ОСОБА_9 посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 13 - 15, 47, 48, 71, 75, 80 ЦК УРСР, ст. ст. 15, 31 - 42, 203, 215, 220, 658, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) та процесуального (ст. ст. 61, 213 ЦПК України) права: - рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.07.09 р. встановлено, що договір купівлі-продажу не був виконаний з боку продавця. У цій справі не встановлювалися обставини щодо ухилення сторони договору від нотаріального посвідчення договору; - до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми ЦК УРСР. Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР сплив строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Строк позовної давності щодо визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним закінчився у 1998 р.; - не підлягає застосуванню ст. ст. 203, 215, 658 ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами виникли до 01.01.04 р.; - приймаючи рішення про визнання угоди недійсною з підстав відсутності відповідного обсягу дієздатності, суд не вказав у чому полягає відсутність дієздатності ОСОБА_5, якими доказами це підтверджується; - вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 12.03.01 р. заявлені після спливу строку позовної давності. Відповідно до ст. ст. 71, 75, 80 ЦК УРСР позовна давність застосовується незалежно від заяви сторони. У 2003 р., 2007 р. позовні заяви про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу квартири були повернуті ОСОБА_4.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник підтримали доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі. Апеляційну скаргу ОСОБА_9 вважали необхідним відхилити, посилаючись на її необґрунтованість.
ОСОБА_9 та її представник в судовому засіданні вважали необхідним скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Посилались на те, що апеляційна скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, керуючись ч. 3 ст. 61 ЦК України, виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу № 10767 від 19 жовтня 1995 р., укладеного на Одеській товарній біржі. Оскільки, рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.07.09 р. по іншій цивільній справі, в розгляді якої приймали участь ОСОБА_5 та ОСОБА_4, і яке набрало законної сили, встановлено, що вказана угода повністю виконана ОСОБА_4 шляхом оплати вартості квартири, однак квартира йому не була передана.
На час укладання договору купівлі-продажу від 12.03.01 р. ОСОБА_5 не мав відповідного обсягу дієздатності, оскільки не був власником квартири, тому, як наслідок не мав права розпоряджатися нею (ст. 658 ЦК України).
Підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій нотаріусів відсутні. Оскільки, нотаріуси при нотаріальному посвідченні оспорюваних правочинів діяли в межах наданих ним повноважень згідно діючого законодавства.
ОСОБА_17 не є стороною договору купівлі-продажу спірної квартири від 16.06.10 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, договору купівлі-продажу спірної квартири від 08.12.11 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Позовні вимоги про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу спірної квартири не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені тільки стороною правочину. Власник майна може витребувати його від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову. Позивач не звертався до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_4 щодо зобов'язання будь-яких осіб, які проживають у спірній квартирі не чинити йому перешкод у користуванні спірною квартирою, шляхом їх примусового виселення без надання іншого жилого приміщення, вселення його у спірну квартиру є похідними від вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири від 16.06.10 р. та від 08.12.11 р., а тому не підлягають задоволенню (Т. 2, а. с. 19 зворотна сторона - 20 зворотна сторона).
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про: 1) визнання протиправними дій Другої Одеської державної нотаріальної контори, Першої Одеської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 щодо посвідчення договорів купівлі-продажу спірної квартири від 12.03.01 р., від 16.06.10 р. та від 08.12.11 р.; 2) визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної квартири від 16.06.10 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, договору купівлі-продажу спірної квартири від 08.12.11 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9; 3) зобов'язання будь-яких осіб, які проживають у спірній квартирі не чинити йому перешкод у користуванні спірною квартирою, шляхом їх примусового виселення без надання іншого жилого приміщення, вселення його у спірну квартиру. Вищевказані висновки суду першої інстанції відповідають діючому законодавству та роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». ОСОБА_4 не є стороною спірних договорів купівлі-продажу квартири. Між позивачем та ОСОБА_9 (нинішній володілець спірної квартири) існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру. Способом захисту права позивача є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна. ОСОБА_4 не заявляв позовних вимог про витребування від ОСОБА_9 та повернення йому квартири АДРЕСА_1. Доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального (ст. 321 ЦК України) та процесуального (ст. 213 ЦПК України) права в цій частині є необґрунтованими і неспроможними.
Разом з тим, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дійсним укладеного19.10.95 р. між ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі договору купівлі продажу спірної квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 12.03.01 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вимогам діючого законодавства та вищевказаним роз'ясненням пленуму Верховного Суду України не відповідає. Погодитися з висновком суду в цій частині не можна. Цього висновку суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи ОСОБА_9 в цій частині є частково обґрунтованими.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі Свідоцтва про право власності на житло (Т. 1, а. с. 70 - 71) квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_13 та ОСОБА_5.
19.10.95 р. (Т. 1, а. с. 8 - 9) ОСОБА_13 та ОСОБА_5, в особі їх представника - ОСОБА_14, уклали на Одеській товарній біржі договір № 10767 купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продали належну їм спірну квартиру ОСОБА_4.
24.10.95 р. (Т. 1, а. с. 9 зворотна сторона) спірна квартири була зареєстрована за ОСОБА_4 в КП «ОМБТІ та РОН».
ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до Свідоцтва про смерть (Т. 1, а. с. 42), ОСОБА_13 помер.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.01 р. (Т. 1, а. с. 75) належну померлому ОСОБА_13 ? частину спірної квартири успадкували в рівних частках дружина - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_5.
Відповідно до нотаріально посвідченої угоди від 05.03.01 р. (Т. 1, а. с. 76) ОСОБА_6 передала успадковану нею частку в спірній квартирі ОСОБА_5.
05.03.01 р. (Т. 1, а. с. 74) КП «ОМБТІ та РОН» видало ОСОБА_5 реєстраційне посвідчення про те, що спірна кватира належить на праві власності ОСОБА_5.
12.03.01 р. (Т. 1, а. с. 51) ОСОБА_5, згідно посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори договору купівлі-продажу, продав спірну квартиру ОСОБА_6.
13.09.01 р. (Т. 1, а. с. 51 зворотна сторона) ОСОБА_6 зареєструвала право власності на спірну квартиру в КП «ОМБТІ та РОН».
16.06.10 р. (Т. 1, а. с. 37) ОСОБА_6, згідно посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори договору купівлі-продажу, продала спірну квартиру ОСОБА_7.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.11 р. (Т. 1, а. с. 179, 226) визнано мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за умовами якої спірна квартира перейшла у власність ОСОБА_8.
08.12.11 р. (Т. 1, а. с. 209 - 210) ОСОБА_8, згідно посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, продав спірну квартиру ОСОБА_9.
Між сторонами склалися правовідносини щодо права власності на спірну квартиру, захисту вказаного права.
Статтею 47 ЦК УРСР, чинної на час укладання на Одеській товарній біржі спірного договору купівлі продажу від 19.10.95 р., передбачено, що якщо одна із сторін угоди повністю або частково виконала угоду, яка вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.07.09 р. (Т. 1, а. с. 12 - 13 зворотна сторона) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_14, Одеської товарної біржі, приватного нотаріуса ОСОБА_18, про визнання недійсними договору купівлі-продажу та довіреностей, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про виселення, зняття з реєстрації, зобов'язання зареєструвати, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_19 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.08 р., встановлено, що 19.10.95 р. ОСОБА_14, діюча на підставі довіреностей, уклала з ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі договір купівлі-продажу спірної квартири. Вказана угода повністю виконана ОСОБА_4 шляхом оплати вартості квартири, однак квартира йому не була передана.
Враховуючи, що квартира після укладання 19.10.95 р. на Одеській товарній біржі спірного договору купівлі-продажу не була передана покупцю, а ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто майже через п'ять років після укладання вищевказаного договору купівлі-продажу, помер один з продавців квартири - ОСОБА_13, відсутні підстави для визнання вищевказаного біржового договору купівлі-продажу дійсним, оскільки відсутня така ознака, як ухиляння однієї зі сторін угоди від її нотаріального посвідчення. Підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дійсним укладеного 19.10.95 р. на Одеській товарній біржі договору купівлі-продажу спірної квартири відсутні. Ці позовні вимоги є безпідставними.
Не можна погодитися і з обґрунтуванням судом першої інстанції рішення щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 12.03.01 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Суд визнав вищевказаний правочин недійсним у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 відповідного обсягу дієздатності, тому що останній не був власником квартири і не мав права розпоряджатися нею (ст. 658 ЦК України).
За правилами, передбаченими ст. ст. 48, 145, 224, 225 ЦК УРСР, чинних на час укладання договору купівлі-продажу від 12.03.01 р., недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. За недійсною угодою кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні усе отримане за угодою, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати її вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Якщо майно за плату придбане у особи, яке не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику. Якщо продавець майна не є його власником, покупець, набуває право власності тільки у випадках, коли згідно ст. 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності укладеного між сторонами договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача.
ОСОБА_4 не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому він не перебуває з ними у зобов'язальних правовідносинах і обраний ним зобов'язальний спосіб захисту - визнання договору купівлі-продажу недійсним, спірних правовідносин не регулює, а тому норми матеріального права щодо недійсності договору купівлі-продажу при вирішенні спору судом першої інстанції застосовано помилково.
Виходячи з вищевказаних вимог діючого на час укладання спірного договору купівлі-продажу законодавства, роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України щодо недійсності правочинів, доводи ОСОБА_4 щодо недійсності договору купівлі-продажу від 12.03.01 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не можуть бути прийняті до уваги, а його позовна вимога про визнання недійсним цього договору купівлі-продажу спірної квартири не підлягає задоволенню.
Таким чином, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дійсним укладеного 19.10.95 р. на Одеській товарній біржі договору купівлі-продажу спірної квартири та визнання укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу спірної квартири від 12.03.01. р. недійсним, висновки суду першої інстанції є хибними. Судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. ст. 47 ЦК УРСР - щодо правовідносин з визнання договору купівлі-продажу дійсним), застосовано закон який не поширюються на встановлені між сторонами правовідносини (замість ст. ст. 48, 145, 224, 225 ЦК УРСР застосовано ст. ст. 203, 215, 658 ЦК України - щодо правовідносин з визнання договору купівлі-продажу недійсним), що відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання біржового договору від 19.10.95 р. дійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.01 р. та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Доводи ОСОБА_9 в цій частині є обґрунтованими. Заслуговують на повагу і доводи ОСОБА_9 щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Однак, колегія суддів вважає що у задоволенні вищевказаних позовних вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу від 19.10.95 р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.01 р. слід відмовити саме за їх безпідставністю.
Доводи ОСОБА_4 про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, непослідовність висновків суду, невірність висновку суду про неправильно обраний ним спосіб захисту порушеного права, виходячи з вищевикладеного, не відповідають як обставинам справи, так і вимогам законодавства, а тому є необґрунтованими і неспроможними. Крім того, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі заявив вимоги, які не були ним заявлені в суді першої інстанції, а саме - щодо визнання протиправними дій КП «ОМБТІ та РОН» щодо реєстрації 21.08.2000 р. за ОСОБА_13 та ОСОБА_5 права власності за кожним на ? частини квартири АДРЕСА_1 та визнання протиправними дій цього комунального підприємства щодо скасування 17.05.2000 р. реєстрації права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (ст. 303 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ураховуючи, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу № 10767 від 19.10.95 р., укладеного між ОСОБА_14, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_13 по довіреностям, та ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі, та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.01 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вищевказаний позовних вимог ОСОБА_4. В решті рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу № 10767 від 19 жовтня 1995 року, укладеного між ОСОБА_14, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_13 по довіреностям, та ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі, та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 березня 2001 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 10767 від 19 жовтня 1995 року, укладеного між ОСОБА_14, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_13 по довіреностям, та ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 березня 2001 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 - повністю відмовити.
В решті рішення - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. І. Дрішлюк
М. В. Процик