Номер провадження № 22-ц/785/4478/13
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Цюра Т. В.
14.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Цюри Т.В.
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрова Є.С.,
при секретарі : Криворучці Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності,-
встановила:
В листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з названим позовом, в якому просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 44/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3, а також ? частину спільно нажитого майна подружжя.
19.01.2009 року третя особа: ОСОБА_4 - мати відповідача, подала до суду позов, в якому просила визнати за нею право власності на 44/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2, посилаючись на те, що 27.08.1999 р. вона з метою купівлі частини житлового будинку продала належну їй квартиру АДРЕСА_1, отримавши 6 494 грн.. Оскільки вартість 44/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 становила 11000 грн. та решту суми їй за домовленістю надав ОСОБА_3 за умови, що право власності буде зареєстроване за ним, а після повернення позичених коштів право власності буде зареєстровано за позивачкою ОСОБА_4 вважає, що нею виконані всі умови зазначеного договору.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, поділу майна подружжя - відмовлено.
У задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_3 є власником 44/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 житловою площею 39,5 кв.м. на підставі договору купівлі - продажу від 22.09.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 4839. Згідно технічного паспорту від 17.09.1999 року у власність відповідача перейшли приміщення: у житловому будинку під літ. «А»:2-3 - житлова, площею 18,9 кв.м., 2-1 - кухня, 2-2 - веранда, ? частина льоху під будинком літ. «А»; надвірні споруди під літ. : «И,К,М» - сараї, «Л» - спуск до льоху; «Н» - вбиральня. Інвентаризаційна оцінка 44/100 частини житлового будинку на момент укладання договору купівлі - продажу становила 10362 грн.
25.10.2003 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем, після чого зареєструвалась та стала проживати на вказаній спірній житловій площі.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.08.2006 року, яке набрало законної сили 18.08.2006 року, шлюб між сторонами було розірвано.
Відповідно до наданого висновку НВЦ «Екострой» від 30.12.2009 року, протягом періоду 2000-2007 р.р. в межах частини будинку під літ. «А», яка належить до ідеальної частки 44/100 частини домоволодіння АДРЕСА_2 було виконано комплекс заходів, що включали зокрема, переобладнання приміщень 2-1, 2-2 (відповідно до експлуатації технічного паспорту від 17.09.1999 року). Проведення реконструкції не перешкоджає експлуатації зазначеного комплексу приміщень для проживання. При цьому вказані заходи не можуть бути визнані суттєвими і принципіальними для збільшення вартості спірного будинку в цілому. Ринкова вартість 44/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ( з урахуванням фактичної зміни загальної площі приміщень у результаті реконструкції) з надвірними спорудами, які входять до складу домоволодіння, становить 152088 грн. станом на 23.10.2003 року, станом на 16.08.2005 року - 264144 грн.
За встановлених обставин, судом першої інстанції були вірно застосовані норми ст. 62 СК України, відповідно якої якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому судом було вірно трактовано поняття спільної сумісної власності подружжя та підстави її виникнення та встановлено, що сам по собі факт спільного використання в інтересах сім ї майна , яке було власністю одного з подружжя і спільний господарський догляд за збереженням цього майна не може бути підставою виникнення спільної сумісної власності.
Відповідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд, згідно ст.. 11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих судом сторонами доказів.
Відповідно до ст.ст. 57- 60 ЦПК України, кожна сторона, за допомогою належних та допустимих доказів, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія вважає, що, як в суді першої інстанції , так і в суді апеляційної інстанції позивачкою не було надано жодного письмового доказу, які б підтверджували факт проведення будь-яких будівельних робіт та придбання будівельних матеріалів за рахунок подружжя ОСОБА_3, а також, про наявність будь-якого майна, придбаного під час шлюбу, яке підлягало б розподілу.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що третя особа - ОСОБА_4, також не надала суду жодного належного доказу на підтвердження досягнення нею з ОСОБА_3 домовленості з приводу спільної діяльності , направленої на придбання 44/100 частин спірного житлового будинку, тим самим не довівши суду заявлені нею вимоги.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_2 та третьої особи - ОСОБА_4 через їх недоведеність.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги є надуманими та нічим не обґрунтованими , тому, висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2013 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова