Дата документу 27.06.2013
Справа № 334/4510/13-ц
Провадження № 2/334/2089/2013
27 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Козлової Н.Ю.
при секретарі Єфремової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
встановив :
ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В позові також зазначено, що їх сім"я фактично розпалася у 2010 році через непорозуміння один одного. Постійні сварки на сімейно-побутовому ґрунті призвели до припинення шлюбних відносин. З тих пір вони не ведуть спільного господарства та не мають ніяких стосунків між собою, тому вважає, що збереження їх сім"ї не можливо.
У судовому засіданні позивачка доводила суду факти, викладені у позові, однак підтвердити їх не змогла.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи, що факти, викладені у позові не відповідають дійсності. Так, відповідач доводив суду, що незважаючи на сварки, які виникають у нього з дружиною, вони проживають однією сім"єю, ведуть спільне господарство, разом виховують та утримують свою дитину. Непорозуміння у них виникають через те, що вони не мають окремого житла, проживають разом з батьками дружини. Просить суд відмовити позивачу у позові, оскільки підстав для його задоволення не має.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що підстав для задоволення позову відсутні виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що має істотне значення.
Як було встановлено у судовому засіданні сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19.03.2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 19.03.2005 року, актовий запис №186.
Від даного шлюбу подружжя мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з батьками та знаходиться на їх утриманні.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач не змогла довести суду обставини та причини звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, а також не обгрунтувала необхідність стягнення та можливість сплати відповідачем аліментів у заявленому нею розмірі та в твердій грошовій сумі.
Встановлені в суді обставини спільного життя позивача та відповідача не суперечить моральним засадам суспільства та інтересам неповнолітньої дитини, що дають підстави суду вважати, що вимоги позивача необгрунтовані та безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.105,110,112,113,115 Сімейного кодексу України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н.Ю.Козлова