Дата документу 27.06.2013
Справа № 334/4575/13-ц
Провадження № 2/334/2100/2013
27 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.
при секретарі Єфремової Д.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: управління державної міграційної служби України про усунення перешкод у користуванні власністю
Позивачі звернулися до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідача про усунення його від перешкод у користуванні власністю, а саме: будинком АДРЕСА_1.
У позові зазначено, що будинок АДРЕСА_1 належить позивачам на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу. У 2010 році, на доньки ОСОБА_4 в зазначений будинок зареєструвався її чоловік - ОСОБА_3 . після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 виїхав з будинку, але не знявся з реєстрації за вказаною адресою, що перешкоджає позивачам у розпорядженні своєю власністю.
У судовому засіданні позивачі заявлені позовні вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити у повному обсязі, доводивши обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв"язку з чим, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши надані докази та матеріали справи суд, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що позивачами на підставі договору купівлі-продажу було придбано житловий будинок АДРЕСА_1. 17.09.2002 ролку право власності було зареєстровано в ЗМБТІ, про що у реєстровій книзі №13 зроблено відповідний запис № 1940.
29.10.2010 року на прохання ОСОБА_4 (доньки позивача ОСОБА_1) вони зареєстрували її чоловіка ОСОБА_3.
29.09.2011 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_4, відповідач покинув будинок АДРЕСА_1, забравши усі свої речі.
На теперішній час місце проживання відповідача не відомо.
Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності
Аналогічні приписи містяться у ст.. 319 ЦК України, згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Аналіз наведених норм діючого законодавства дає суду підстави вважати, що позивачі набули права власності на будинок АДРЕСА_1 на підставах не заборонених законом, і згідно ст.. 321 ЦК України та ст.. 41 Конституції України їх право є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так, ст.. 131 ЦПК України передбачає, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Відповідач не приймав участь у судових засіданнях. Ним не заявлялося про докази, якими будуть обгрунтовані їх заперечення проти позову. Сам відповідач не заявляє про поважність причин несвоєчасного надання доказів.
Згідно ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент розгляду даної справи довір купівлі-продажу від 17.09.2002 року не розірваний і не визнаний недійсним, у зв»язку з чим, у суду відсутні підстави вважати, що позивачі не мають права на володіння, користування та розпорядження належним їм майном на власний розсуд.
Разом з тим, судом установлено, що позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право власності, т.я. відповідач чинить перешкоди їм у здійсненні свого права - залишившись зареєстрованим у даному будинку.
Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цивільним процесуальним кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держані та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до змісту ст.. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених ( оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладено у ст.. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.
Позивачі просять усунути перешкоди у здійсненні права власності. Суд вважає, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який передбачено законом і відповідає змісту порушеного права.
Оцінивши у сукупності докази та установленні фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі і доведені відповідними доказами.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом усунення перешкод, які чинить відповідач позивачам, як власникам майна.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 то на їх користь з відповідача мають бути стягнуті понесені позивачами судові витрати на оплату судового збору в розмірі 114 гривень.
Керуючись ст.. 41 Конституції України, ст. ст. 3,4 10, 11, 57, 60, 61, 88, 131, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 316, 319, 321, 391 ЦК України суд, -
Позов задовольнити.
Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності, що чиняться ОСОБА_3, шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку в житловому будинку АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Н.Ю.Козлова