К-39085/06
23 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,
при секретарі Євтушевському В.М.,
за участю:
представника позивача- Кириченко Л.Д.,
представника відповідача- Сліденка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова
на постанову господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року
у справі№ АС-27/600-06
за позовом Комунального підприємства «Харківський міський ломбард»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
У вересні 2006 року КП «Харківський міський ломбард» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000311701/0 від 16 червня 2005 року, № 0000311701/1 від 11 липня 2006 року та № 0000311701/2 від 04 вересня 2006 року.
Постановою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу КП «Харківський міський ломбард», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи і вірно застосували до них норми матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова провела виїзну планову перевірку КП «Харківський міський ломбард» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результати якої було складено акт № 236/22-015/0306288 від 14 червня 2006 року.
В акті перевірки було встановлено порушення п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що мало вираз у неутриманні та ненарахуванні податку з доходів фізичних осіб в сумі 45 020, 00 грн. при сплаті фізичним особам доходів за січень - грудень 2005 року, січень - березень 2006 року.
16 червня 2006 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000311701/0, яким КП «Харківський міський ломбард» визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 135 060, 00 грн., у тому числі 45 020, 00 грн. - основний платіж та 90 040, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000311701/1 від 11 липня 2006 року та № 0000311701/2 від 04 вересня 2006 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не є податковим агентом відносно заставодавців по операціях реалізації заставленого фізичними особами майна, оскільки в цих операціях він діє від свого імені, в своїх інтересах та без контролю з боку заставодавців.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку з урахуванням того, що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі заставленого майна в момент закінчення дії договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.
Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.
Пунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з пунктом 1.15 ст. 1 цього ж Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Аналіз вищевикладених норм свідчить, що при поверненні (виплаті) ломбардом фізичній особі надлишку суми, що залишилась після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, ломбард повинен виступати податковим агентом щодо таких виплат і, як передбачено п. 1.15 ст. 1 Закону, нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку визначеному у ст. 8, та за ставкою, передбаченою в п. 7.1 ст. 7 Закону.
В той же час, судами попередніх інстанцій не було достовірно встановлено, з яких саме сум були нараховані відповідачем суми податку з доходів з фізичних осіб позивачу, а саме: сум неповернутих позик фізичним особам, або сум, що були отримані від реалізації предметів застави, або ж сум, що залишилась після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, що унеможливлює зробити висновок про правомірність або неправомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.І. Бившева
Судді: _______________________ Г.К. Голубєва
_______________________ М.І. Костенко
_______________________ Є.А. Усенко
_______________________ Т.М. Шипуліна