К-1616/07
25 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів:Брайка А.І., Карася О.В.,Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,
при секретарі Євтушевському В.М.,
за участю:
представників позивача - Торбіна О.В., Філімонової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Астрал»
на постановугосподарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року
та ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року
у справі№ 11/299-АП-06
за позовом Приватної фірми «Астрал»
до Державної податкової інспекції у місті Херсоні
провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень та визнання незаконними дій, -
У липні 2006 року ПФ «Астрал» звернулась до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0004812301/0 від 15 червня 2006 року, № 0004802301/0 від 15 червня 2006 року та № 0003742301/0 від 19 травня 2006 року та визнання незаконними дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 122 214, 65 грн.
Постановою господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року в позові відмовлено.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року постанову господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ПФ «Астрал», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу ПФ «Астрал» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Херсоні провела невиїзну документальну перевірку ПФ «Астрал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ ПКП «Євромаркет» за період січень - березень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 1570/23-4/30551137 від 16 травня 2006 року.
В акті перевірки було встановлено, що ПФ «Астрал» віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операцій придбання бензину та дизпалива в січні - березні 2004 року (розрахунки готівкою) по податкових накладних ТОВ ПКП «Євромаркет», яке за юридичною адресою не знаходиться, за вказаний період звітувало без показників фінансово - господарської діяльності.
На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та про завищення сум податкового кредиту на 12 281, 16 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12 281, 16 грн., в тому числі січень 2004 року - 10 090, 85 грн., лютий 2004 року - 1 056, 44 грн., березень 2004 року - 1 133, 87 грн.
19 травня 2006 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0003742301/0, яким ПФ «Астрал» визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18 421, 74 грн., у тому числі 12 281, 16 грн. - основний платіж та 6 140, 58 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
ДПІ у м. Херсоні провела невиїзну документальну перевірку ПФ «Астрал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Техномодуль» за лютий 2005 року, за результатами якої було складено акт № 1788/23-4/24946242 від 31 травня 2006 року.
В акті перевірки було встановлено, що ПФ «Астрал» віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операції придбання бензину в лютому 2005 року (розрахунки взаємозаліком) по податковій накладній ТОВ «Техномодуль», яке останній звіт подавало за жовтень 2005 року, а згідно бази даних БЕСТ ЗВІТ підприємство звітувало за лютий 2005 року.
На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та про завищення сум податкового кредиту на 95 679, 97 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 95 679, 97 грн. за лютий 2005 року.
15 червня 2006 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0004802301/0, яким ПФ «Астрал» зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2005 року на 63 242, 19 грн. (з урахуванням того, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 27 033, 81 грн. була відшкодована) та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 13 516, 91 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0004812301/0, яким ПФ «Астрал» визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 106, 00 грн., у тому числі 5 404, 00 грн. - основний платіж та 2 702, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що однією із обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та для отримання бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, яка не була дотримана в операціях позивача з його контрагентами ТОВ ПКП «Євромаркет» та ТОВ «Техномодуль».
Однак такий висновок судів попередній інстанцій колегія суддів вважає передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).
Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Аналіз вищевикладених положень свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ ПКП «Євромаркет» та ТОВ «Техномодуль» до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість. При цьому для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту платником податку (покупцем) Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не було передбачено умов сплати сум податку на додану вартість до бюджету його контрагентом (продавцем).
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.
В той же час, суди попередніх інстанцій в порушення вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не перевірили чи поніс позивач витрати по сплаті податку на додану вартість при придбанні бензину у ТОВ «Техномодуль» з урахуванням того, що в акті перевірки № 1570/23-4/30551137 від 16 травня 2006 року було встановлено, що розрахунки між підприємствами проводились взаємозаліком.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року підлягають скасуванню, а справа відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Приватної фірми «Астрал» задовольнити частково.
Постанову господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.І. Бившева
Судді: _______________________А.І. Брайко
_______________________ О.В. Карась
_______________________ Є.А. Усенко
_______________________ Т.М. Шипуліна