Головуючий у І інстанції Нейло І.М.
Категорія 39 Доповідач Барков В.М.
02 липня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Зайцевої С.А.,
при секретарі Риндіній Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В листопаді 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 26 жовтня 2007 року працював у відповідача, а 05 листопада 2012 року звільнений за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з появою 26 вересня 2012 року на робочому місці у нетверезому стані. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки взагалі спиртних напоїв не вживає в зв'язку із захворюванням на цукровий діабет прояви якого схожі з ознаками алкогольного сп'яніння. Крім того, медичний огляд з метою з'ясування чи знаходиться він в такому стані відповідачем не проводився. Просив суд визнати його звільнення незаконним, поновити на попередньому місці роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу і 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» № 315/к від 05 листопада 2012 року.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді слюсаря ремонтника 6 розряду ремонтно-механічного цеху публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 32 198 грн. 22 коп. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави судові витрати в сумі 536 грн. 58 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5 031 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» Цеваліхіної Я.І., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_4, які просили рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 необхідно поновити на роботі, оскільки відповідачем не доведений факт появи позивача на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, а тому його звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 26 жовтня 2007 року працював у публічному акціонерному товаристві «Енергомашспецсталь» на різних посадах (а.с. 6-11).
Наказом заступника виконавчого директора з кадрів та соціального розвитку від 05 листопада 2012 року № 315/к ОСОБА_2 звільнено з 05 листопада 2012 року з посади слюсаря-ремонтника 6 розряду ремонтно-механічного цеху на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані за згодою профспілкового комітету (а.с. 12).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 своєї постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 травня 1998 року № 15 вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим.
Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.
На підтвердження законності звільнення позивача на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем наданий суду акт № 4063 складений 26 вересня 2012 року та підписаний заступником начальника ремонтно-механічного цеху ОСОБА_5 та двома працівниками ПП «СБ «Титан» ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з тексту якого вбачається, що цього дня о 14 год. на території підприємства у ковальско-пресовому цеху був виявлений ОСОБА_2 з характерними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з роту, невиразна мова, хитка хода, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя, неадекватна поведінка. При появі працівників охорони позивач намагався сховатися, піднявшись на кран, звідки був знятий та виведений з території підприємства. Від написання пояснень ОСОБА_2 відмовився, акт не підписав (а.с. 52, 53).
ОСОБА_2 також відмовився від проходження медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю, що підтверджується актом від 26 вересня 2012 року складеного двома заступниками начальника ремонтно-механічного цеху ОСОБА_12 і ОСОБА_5 та двома працівниками цього цеху ОСОБА_9 і ОСОБА_10
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підтвердили обставини складання актів та знаходження позивача у стані алкогольного сп'яніння, а тому суд необґрунтовано відхилив ці докази та врахував пояснення позивача, необґрунтовано поклавши їх в основу рішення.
Також не можна погодитися з висновками суду першої інстанції щодо неприйняття актів від 26 вересня 2012 року про появу позивача на робочому місці в нетверезому стані та його відмову від надання пояснень, оскільки їх складення за відсутності позивача не впливає на викладені в них обставини, ці обставини підтверджені показаннями свідків та не спростовані позивачем, який не був позбавлений можливості самостійно пройти медичний огляд з метою доведення необґрунтованості цих актів та надати належні і допустимі докази з метою доведення своїх позовних вимог.
Посилання суду першої інстанції на невідповідність акту № 4063 від 26 вересня 2012 року п. 1.1.1 наказу № 177 від 27 жовтня 2008 року є помилковим, оскільки, як пояснив представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду, цей акт підписаний двома працівниками приватного підприємства «СБ «Титан», яке здійснює охорону публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» проти чого позивач не заперечував.
Показання свідка ОСОБА_11 про те, що зовнішні прояви цукрового діабету, на який хворіє позивач, у період загострення схожі на зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що 26 вересня 2012 року за медичною допомогою з приводу цього захворювання не звертався та не надав медичного висновку про відповідність його зовнішнього вигляду характерним ознакам захворювання на цукровий діабет.
Більш того, позивач не спростував пояснення допитаних судом свідків щодо наявності у нього запаху алкоголю з роту.
Таким чином апеляційний суд вважає, що факт знаходження позивача у нетверезому стані на робочому місці підтверджено показаннями свідків, актами та доповідною запискою заступника начальника цеху ОСОБА_5 (а.с. 65). За таких обставин відповідач мав право звільнити позивача з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Належних та допустимих доказів тому, що 26 вересня 2012 року позивач в стані алкогольного сп'яніння не перебував, останнім суду не надано.
Не надано таких доказів і апеляційному суду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи в зв'язку з чим рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» - задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 травня 2013 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді