Головуючий у 1 інстанції Щербаченко І.В. Доповідач Біляєва О.М.
Категорія 56
03 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Біляєвої О.М.,
суддів Папоян В.В., Будулуци М.С.,
при секретарі Саєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Калінінський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 травня 2013 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_1 пред'явив у суд позов до ОСОБА_2 про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при примусовому виконанні рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартості ? частки автомобіля SCODA OCTAVIA A5, кузов НОМЕР_2, що складає 55720 грн. 00 коп., державний виконавець Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції наклав арешт на рухоме майно - транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO T13110, державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску.
Вважає накладення арешту незаконним,оскільки порушується його право власності на зазначений автомобіль.
Право власності позивача на транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO T13110, державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, підтверджується розпискою, виданою 19 листопада 2010 року ОСОБА_5; нотаріально посвідченими довіреностями на право розпорядження цим автомобілем від 19 листопада 2010 року та 28 листопада 2010 року; договором міни транспортного засобу, укладеного 19 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Просив позов задовольнити.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 травня 2013 року позов задоволено.
ОСОБА_3, який не брав участі у справі, звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд вирішив питання про права та обов'язки стягувача, який не брав участі у справі, чим порушив його законні права та інтереси як сторони виконавчого провадження, під час примусового виконання якого було накладено арешт на спірний автомобіль. Крім того, всупереч законодавству позивач подав позов виключно про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, не заявляючи вимог про визнання за ним права власності. Проте розписка не є правовстановлюючим документом. Суд не зважив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України транспортні засоби підлягають державній реєстрації, порядок якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів … містить вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Так, судова повістка отримана ОСОБА_1 особисто. ОСОБА_2 особисто прийняла телефонограму № 783 від 26 червня 2013 року, що зареєстрована в Журналі телефонограм апеляційного суду № 1.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування або порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст.ст. 321, 328 ЦК України й виходив з того, що позивач є власником спірного транспортного засобу, на який накладений арешт. Однак стороною відкритого виконавчого провадження не є.
Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У силу п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 57 Закону).
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість ? частки автомобіля SCODA OCTAVIA A5, кузов НОМЕР_2, що складає 55720 грн. 00 коп. Рішення набрало законної сили і звернуто до виконання (ас. 12-15).
Для забезпечення реального виконання рішення Калінінським відділом державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції 30 січня 2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 У наступному 03 квітня 2013 року складено акт опису та арешту майна - транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO T13110, державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску (ас. 4-5, 6).
Відповідно до вимог статті 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Постановляючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту, суд виходив з того, що він відповідно до ст.ст. 321, 328 ЦК України набув права власності на спірний автомобіль.
Проте ст. 328 ЦК України, на яку послався суд, передбачає лише підстави виникнення права власності.
Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У силу ч. 4 ст. 334 ЦК України (у редакції на листопад 2010 року) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Такі вимоги містяться у п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції на листопад 2010 року ).
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що перед відчуженням, передачею транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.
У силу п. 40 Порядку зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.
Перереєстрація транспортних засобів проводиться, зокрема, у разі зміни їх власників (п. 33).
Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_2 Заява від останньої про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.
Не надходила така заява й від ОСОБА_1 або ОСОБА_6, які мали на те повноваження за дорученням від власника автомобіля ОСОБА_2 (ас. 9).
Якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.
До вчинення цих дій ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи спірний транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO T13110, державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, також зареєстрований за ОСОБА_2 (ас. 16, 39).
Перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, міститься у м. 8 Порядку та є вичерпним. Зокрема, таким документом є договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.
Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Частина 3 ст. 238 ЦК України забороняє представнику вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Визнаючи ту обставину, що сторонами був укладений договір купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з розписки про отримання ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 40000 грн. у рахунок продажу спірного автомобіля від ОСОБА_1 (ас. 8).
Проте суд не врахував положення ч. 3 ст. 238 ЦК України і ту обставину, що видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.
Сукупність зібраних судом доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не укладався, а з огляду на викладене посилання суду як на підставу набуття права власності на автомобіль на доручення від 19 листопада 2010 року є безпідставним, оскільки суперечить вищезазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Оскільки в установленому законом порядку позивач не набув права власності на спірний автомобіль, вимогу про визнання права власності на транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO T13110, державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, ОСОБА_1 не пред'явив, відповідно до вищезазначеної норми закону в нього відсутнє право вимоги щодо заявлених ним позовних вимог.
Крім того, задовольняючи позов, суд не врахував роз'яснення, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" з наступними змінами, відповідно до яких за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
На порушення вимог закону ОСОБА_3, в інтересах якого накладено арешт на майно, до участі у справі як співвідповідач не залучений.
Отже, суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, чим порушив її права.
Установивши, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вирішив питання про права чи обов'язки особи, не залучивши її до участі у справі, апеляційний суд не має права залучити таку особу до участі у справі на стадії апеляційного провадження, навіть зі згоди осіб, які беруть участь у справі. Це пов'язано з дією засадничих принципів цивільного процесу (диспозитивність, змагальність тощо). Крім того, апеляційний суд не повинен повністю підміняти собою суд першої інстанції, оскільки він не є судом першої інстанції, а незалученні особи були б позбавлені повноцінного суду першої інстанції з його правами та обов'язками, процедурою розгляду справи в суді першої інстанції та можливістю апеляційного оскарження ухваленого судового рішення. Також вони будуть позбавлені й реального та повноцінного суду другої інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції при вирішенні справи неповно встановив обставини справи, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, порушив норми матеріального й процесуального права.
За таких обставин судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим. Апеляційний суд відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує оскаржене рішення й ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 травня 2013 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Калінінський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, про виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді