Категорія - 51 Головуючий у 1 інстанції - Жамбровський С.І.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
04 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б.
Баркова В.М.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» Вугледарської міської ради (далі КП «ККЖКП») про визнання наказу про звільнення незаконним та зміну формулювання звільнення,-
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконними та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 05.05.2008 р. по 22.11.2011 р. сторони знаходилися у трудових відносинах. У вказаний період вона працювала у відповідача на посаді юрисконсульта з окладом згідно шатного розкладу, після чого була звільненою на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання своїх трудових обов'язків. Підставою звільнення стали накази від 27.10.2011 р. про оголошення догани за неналежне підготування документів по атестації робітників підприємства та від 22.11.2011 р. звільнення у зв'язку з суттєвими помилками, допущеними при оформленні договору на виконання капітального ремонту крівлі з ПП «Воск-ХХ». Вважала звільнення незаконним, оскільки ніяких порушень нею допущено не було. Просила визнати вищевказані накази незаконними, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
В ході слухання справи ОСОБА_2 свої вимоги вточнила і просила визнати незаконним наказ №02-01/122 від 22.11.2011 р., змінити формулювання звільнення з п.3 ст. 40 на п.1 ст. 40 КЗпП України і зобов'язати відповідача зробити відповідний запис в трудовій книжці.
Рішенням Вугледарського міського суду від 01 березня 2013 року ОСОБА_2 у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилалася на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки в ході слухання справи не встановлено порушень нею Посадової інструкції. Відповідачем не надано доказів систематичного невиконання нею своїх трудових обов'язків, які б давали підстави для її звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України. Зробивши висновки про неодноразове притягнення її до дисциплінарної відповідальності, суд не звернув уваги на те, що її навіть з наказами не знайомили, оскільки з 31.10.2011 р. вона знаходилася на лікарняному. Розглядаючи наказ про притягнення її відповідальності за не оформлення документів на атестацію, судом безпідставно не прийнято до уваги діюче законодавства щодо проведення такої атестації і взагалі не встановлено факт її проведення відповідачем. Стосовно наказу про звільнення начебто за неналежне оформлення договору на виконання робіт, що призвело до негативних наслідків, то суд навіть не перевірив наявність такого договору.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Позивачка до судового засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході слухання справи було встановлено факт систематичного невиконання своїх службових обов'язків ОСОБА_2 Позивачку обґрунтовано було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з додержанням певної процедури, передбаченої діючим законодавством. За вказаних обставин відсутні підстави для визнання наказів незаконними, що виключає можливість зміни формулювання підстав звільнення.
Між тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового.
При розгляді справи судом встановлено, що в період з 05.05.2008 р. по 22.11.2011 р. сторони знаходилися у трудових правовідносинах. У вказаний період позивачка працювала в КП «ККЖКП» на посаді юрисконсульта з окладом згідно шатного розкладу. На підставі наказу №01-12/29 від 08.04.2011 р. ОСОБА_2 було оголошено догану за неналежне виконання свої посадових обов'язків, встановлених за результатами перевірки, проведеної Вугледарським міським управлінням юстиції за перше півріччя 2011 р. Наказом №01-12/77 від 27.10.2011 р. позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) за неналежне оформлення документації щодо атестації персоналу. На оперативній нараді 22.11.2011 р. при обговорені питання щодо виконання договору, укладеного між відповідачем та ПП «Воск-ХХ» на капітальний ремонт крівлі будинку АДРЕСА_1, було встановлено неправильне оформлення договору, розробленням якого займалася ОСОБА_2, що призвело до негативних наслідків. На підставі наказу №02-01/122 від 22.11.2011 р. ОСОБА_2 була звільненою з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання своїх трудових обов'язків.
На підставі вимог п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. №9 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Постанова), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як вбачається з п.23 Постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.
Виходячи з наведеного, звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає винні дії працівника та невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на укладення якого була його вільна згода.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачку тричі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, при цьому наказ №01-12/29 від 08.04.2011 р. останньою не оспорюється.
Так, наказом №01-12/77 від 27.10.2011 р. ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) за неналежне оформлення документації щодо атестації персоналу.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 26.07.1973 р. №531 «О введении аттестации руководящих, инженерно-технических работников и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, сельского хозяйства, транспорта и связи» (в редакції за станом на день виникнення правовідносин, дія якого розповсюджується на підприємства житлово-комунального господарства), министерствам и ведомствам рекомендовано проводить аттестацию руководящих, инженерно-технических работников и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, сельского хозяйства, транспорта и связи. Вопрос о проведении аттестации указанных работников решается министерствами и руководителями ведомств. При проведении аттестации следует исходить из перечня должностей, по которым она проводится, определенного министерствами и руководителями ведомств; периодичности ее проведения и состава аттестационной комиссии.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в ході слухання справи не надано доказів на підтвердження факту вини позивачки у неправильному оформленні документації щодо атестації персоналу. Зокрема, Посадова інструкції позивачки не містить конкретних зобов'язань по підготовці таких матеріалів; накази про проведення атестації із зазначенням переліку робітників певних посад, яким проводиться атестація та покладення на ОСОБА_2 обов'язку його виконання не видавалися. Крім того, згідно протоколу оперативної наради від 26.10.2011 р. зазначено «оголосити догану за допущені помилки у документації по атестації персоналу», а також ОСОБА_2 зобов'язано розглянути та виправити помилки до 27.10.2011 р. При розгляді справи відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено які саме помилки були допущені позивачкою при оформленні зазначеної документації і чи були вони усунені у зазначений в рішенні оперативної наради строки. Більш того, доказів проведення такої атестації на підприємстві відповідачем не представлено.
За вказаних обставин у відповідача не було підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за неналежне оформлення документації щодо атестації персоналу.
Стосовно наказу №02-01/122 від 22.11.2011 р., яким ОСОБА_2 звільнено з займаної посади, то підставою для застосування таких заходів стало з'ясування на оперативній нараді 22.11.2011 р. виконання договору, укладеного між відповідачем та ПП «Воск-ХХ» на капітальний ремонт крівлі будинку АДРЕСА_1, при якому було встановлено неправильне його оформлення, що призвело до негативних наслідків. Оскільки обов'язок складання даного договору було покладено на ОСОБА_2, це стало підставою для її звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України - систематичне невиконання трудових обов'язків.
Перевіряючи обґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність договору між КП «Воск-ХХ» та КП «ККЖКП», наявності в ньому помилок та виникнення негативних наслідків, які б були співрозмірними із застосованою до позивачки відповідальністю.
За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволення позову про визнання наказу №02-01/122 від 22.11.2011 р. незаконним, оскільки на день його видання у останньої мало місце лише одне дисциплінарне стягнення, накладене наказом №01-12/29 від 08.04.2011 р. і яке позивачкою не оспорене.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про визнання наказ №02-01/122 від 22.11.2011 р. незаконним підлягають задоволенню.
Стосовно вимог про зміну формулювання підстав звільнення з п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України на п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки оспорювані позивачкою накази є незаконними, що є підставою для поновлення ОСОБА_2 на роботі (від таких вимог позивачка відмовилася, оскільки не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем), у суду відсутні підстави для зміни формулювань звільнення, тим більш на підстави п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, яке також передбачає певну процедуру, недодержання якої є самостійною підставою для поновлення на роботі.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Наказ №02-01/122 від 22 листопада 2011 року по комунальному підприємству «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення визнати незаконним.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» про зміну формулювання підстав звільнення відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання чинності..
Головуючий:
Судді: