Справа № 259/3223/13-ц Провадження № 2/259/1093/2013
"12" червня 2013 р. м.Донецьк
Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Добнєва С. С.
при секретарі - Литвиненко Ю.Е,
за участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулась до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем, зареєстрованого 11 квітня 2009року Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 130. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, 05 червня 2009року народження. Шлюбні відносини фактично припинені у березні 2013року, подальше спільне життя неможливе.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, наполягала на його задоволенні, вказавши, що шлюбні відсини між нею та відповідачем припинені, у звязку з тим, що між ними постійно виникають сварки, відповідач її ображає, миритися з ним вона не бажає. Суперечок про місце проживання дитини не має. Шлюб просила розірвати .
Відповідач до судового засіданння з'явився, позов не визнав, просив надати йому час для примирення, оскільки розлучатися з позивачкою він не бажає, бажає зберігти сім'ю.
Суд, заслухавши позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Сторони перебували у шлюбі. Цей факт підтверджується наданим суду свідоцтвом про укладення шлюбу зареєстрованим 11 квітня 2009року Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 130. /а.с. 5/
Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, 05 червня 2009року народження. /а.с. 6/.
В судовому засіданні встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені у березня 2013року.
Позивач наполягала на розірванні шлюбу, суперечок про місце проживання дітей та розділ майна немає, примирення вважає неможливим.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує
фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до положень статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 21.12.2007 року № 11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суд критично відноситься до пояснень відповідача, який просив надати йому строк для пимирення, оскільки він не зміг пояснити як саме він збирається примирюватися з позивачем, тому суд приходить до висновку, що надання відповідачеві строку для примирення з позивачем буде суперечити інтересам та волі позивача, оскільки остання наполягала на розірвання шлюбу, вказала, що миритися з відповідачем не бажає.
При таких умовах, суд вважає, що сім'я фактично припинила існування і шлюб між сторонами підлягає розірванню, оскільки перебування у шлюбі буде порушувати права та інтереси сторін.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини у справі, оцінивши надані в силу вимог статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін та збереження їх сім'ї неможливе і суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі жінки, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду.
На підставі ст. ст. 105, 109, 110, 112 Сімейного кодексу України та керуючись ст. ст. 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 11 квітня 2009року Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 130, між ОСОБА_2 ( до шлюбу Малінін) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мають неповнолітню дитину -розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище сторін залишити без змін: позивача "Іоніч", відповідача "Іоніч".
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває законної чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя