02 липня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бондаренка Ю.О.
суддів: Павліченко С.В., Собослой Г.Г.,
при секретарі - Савариній Т.І.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ТОВ «Надія» на ухвалу Свалявського районного суду від 19 квітня 2013 року, -
ОСОБА_1 та ТОВ "Надія" звернулися до суд із позовною заявою до відділу ДВС Свалявського районного управління юстиції про визнання дій заступника начальникам відділу ДВС Свалявського районного управління юстиції, при відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2-182/11 від 03.10.2011р без врахування погашення в розмірі 100000 грн. неправомірними.
Позов мотивований тим, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2-182/11 від 03.10.2011р. про стягнення з позивачів 679960,92грн. не було враховано, що до відкриття виконавчого провадження боржниками було добровільно сплачено 100000 грн. боргу. А тому вважають, що відкриття виконавчого провадження на повну суму боргу є безпідставним.
Ухвалою Свалявського районного суду від 19 квітня 2013 року в задоволенні заяви було відмовлено.
Позивачі не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції а апеляційній скарзі ставлять питання про скасування ухвали суду та прийняти рішення про задоволення їх скарги з підстав зазначених в позовній заяві.
Сторони повторно в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заочним рішенням Свалявського районного суду від 07.12.2010 року з ТОВ «Надія» та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 42 від 21.05.2006 р. в розмірі 678140,92 грн. (а.с.11). ТОВ «Надія» платіжним дорученням від 22.02.2012 року перерахувала стягувану 100000 грн. в рахунок погашення кредиту ТОВ «Надія» по кредитному договору № 42 від 21.05.2006 р. (а.с.8,9). На підставі виконавчого листа (а.с.67), заступник начальника ДВС Свалявського управління юстиції 21.08.2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Надія» та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 678140,92 грн. (а.с.5)
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції констатував, що в частині відкриття виконавчого провадження державний виконавець вчинив дії правомірно, а тому в цій частині підстав для визнання його дій неправомірними судом не знайдено, а при вчиненні послідуючих виконавчих дій, державному виконавцю слід врахувати сплачені добровільно боржниками 105000 грн. боргу.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Так, відповідно до ст.. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, до яких відноситься й виконавчі листи, що видаються судами.
Державний виконавець згідно ст.. 19 Закону України «Про виконавче провадження» відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
Обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, закріплений в ст.. 25 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч. 2 якої протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
За таких обставин державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції ухвалив правильне по суті і законне рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ТОВ «Надія» - відхилити .
Ухвалу Свалявського районного суду від 19 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: