Справа № 319/546/13-ц
Провадження №2/319/139/2013
27 червня 2013 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого судді Мальованого В.О.
при секретарі Синяковій О.І.
за відсутності осіб, які повинні брати участь у розгляді справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Куйбишеве цивільну справу за позовом публічного приватного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль " до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості по кредиту, -
06 червня 2013 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ПАТ "РайффайзенБанкАваль" ( далі - банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності по кредиту.
В своїй позовній заяві позивач прохає суд винести рішення, яким стягнути з боржника по кредитному договору, ОСОБА_2, на користь банку пені за несвоєчасну сплату планового платежу по тілу кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в сумі 125 487,11 гривень та судові витрати в розмірі 1254,87 гривень.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував, що 13 червня 2006 року між банком та ОСОБА_2, укладено договір кредиту №014/17-25/4041-74, згідно з яким останній надано кредит в сумі 70 000 гривень із сплатою 16,5% річних . Строком на 180 місяців, тобто до 13 червня 2021 року. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки , відповідно до якого відповідачка надала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1.
Впродовж дії кредитного договору відповідачка ОСОБА_2, неодноразово порушувала вимоги кредитного договору , щодо своєчасності сплати кредиту , внаслідок чого банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і 27 серпня 2009 року Куйбишевським районним судом Запорізької області винесено рішення , відповідно до якого були задоволені позовні вимоги банку щодо звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Зазначене рішення було виконано Куйбишевським ВДВС в Запорізькій області, а саме реалізовано предмет іпотеки за 69359 гривень, з яких 57825 гривень 88 копійок зараховано на погашення заборгованості за кредитом , 7308гривень 47 копійок - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом, 4225гривень 42 копійок - пеня за порушення умов кредитного договору.
За порушення п.10.1 умов кредитного договору , позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Станом на 22 квітня 2013 року, заборгованність позичальника перед банком по кредитному договору згідно розрахунку складає 125487,11 гривень, а саме : пеня за несвоєчасну сплату планового платежу по тілу кредиту та пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту .
Відповідач добровільно боргу не сплатила, тому позивач змушений був звернутись до суду.
В судове засідання представник позивача не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій зазначив про підтримання позовних вимоги на тих підставах, що викладені в позовній заяві, прохає суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій прохала провести розгляд справи за її відсутності. Крім того відповідач в запереченнях наданих до судового засідання, позов позивача визнала частково, заперечувала проти розміру позовних вимог та прохала їх зменшити.
В запереченнях відповідач зазначила, що у 2009 році банк звертався з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договором в сумі 69359 гривень 77 копійок, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дана заборгованість була повністю погашена шляхом внесення коштів на рахунок банку. Вважає, що нарахована пеня є не обгрунтовано завищеною, оскільки позивач, маючи рішення суду, яке дозволяло йому реалізувати предмет іпотеки для погашення заборгованності за кредитним договором, тривалий час не вживав заходи по його виконанню, чим сприяв збільшенню розміру пені за кредитним договором. Позивач зазначила , що вона і її чоловік ніде не працюють, мають на утриманні двох неповнолітніх дітей, їх матеріальне становище вкрай тяжке, оскільки їм довелося взяти кошти в борг у родичів для погашення заборгованості за кредитом, тому вони не взмозі сплатити знову нараховані їй пеню в сумі 125 487 гривень 11 копійок і прохає суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з неї.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності позивача та відповідача.
За відсутності сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється, що відповідає положенню ч.2 ст.197 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини. позов підлягає
Згідно копії паспорту НОМЕР_2 виданого 19 травня 2008 року Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області, відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2, в зв"язку з реєстрацією шлюбу.
Згідно копії кредитного договору №014/17-25/4041-74 від 13 червня 2006 року ОСОБА_2 уклала договір з акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") про надання кредиту у сумі 70000 гривень зі сплатою 16,5% річних та строком на 180 місяців з 13 червня 2006 року по 13 червня 2021 року, що підтверджується копією договору.
Впродовж дії кредитного договору відповідачем ОСОБА_2 було порушено вимоги кредитного договору щодо своєчасності сплати кредиту , внаслідок чого банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, і 27 серпня 2009 року Куйбишевським районним судом Запорізької області винесено рішення, відповідно до якого були задоволені позовні вимоги банку щодо звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту.
Згідно рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27 серпня 2009 року № 2-254/2009, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-25/4041-74 від 13 червня 2006 року в розмірі 69359 гривень 77 копійок (у тому числі заборгованість за кредитом в сумі - 57825 грн. 88 коп., за відсотками в сумі - 7308 грн. 47 коп., з пені в сумі - 4225 грн. 42 коп.) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить
ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» шляхом продажу вказаного предмета іпотеки відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а саме, з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу.
Але позивач отримавши вищевказане рішення суду, протягом вересня 2009 - вересня 2011 років не вживав заходів з продажу предмету іпотеки для погашення заборгованності по кредиту, що призвело до росту заборгованності за кредитним договором.
27 вересня 2011 року банк звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, яке було винесено у справі 27 серпня 2009 року.
У заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду банк вказував, що для примусового виконання рішення суду позивач повинен провести обстеження об'єкту нерухомого майна, що є неможливим у зв'язку з відсутністю правовстановчих документів на вищевказаний будинок та відсутності вільного доступу до будинку. З метою виконання вказаного судового рішення заявник просив змінити спосіб та порядок його виконання -звернувши стягнення на предмет іпотечного договору від 14 червня 2006 року: житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження , за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги банку в розмірі 69 359гривень 77 копійок та судові витрати в розмірі 943 гривень 60 копійок.
10 жовтня 2011 року ухвалою Куйбишевського районного суду Запрізької області було задоволено заяву банку про зміну способу та порядку виконання рішення суду та ухвалено для звернення стягнення на предмет іпотеки від 14 червня 2006року - житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки, встановлений ст.39 Закону України "Про іпотеку"- шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження , за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
На виконання зазначеного рішення було сплачено на рахунок банку 69359 гривень, з яких 57 825 гривень 88 копійок - погашення заборгованості за кредитом, 7 308 гривень 47 копійок - нараховані та несплачені відсоткі за користування кредитом, 4225 гривень 42 копійки - пеня за порушення умов кредитного договору.
Відповідно до ч.7 ст.47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.
Сума, сплачена на рахунок банку не покрила усієї заборгованості за кредитним договором і 10 лютого 2012 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка складає 70 709 гривень 85 копійок, з яких: 16157 гривень 15 копійок - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 11672 гривні 06 копійок - пеня за несвоєчасну сплату планового платежу по тілу кредиту; 42880 гривень 64 копійки -пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту.
Згідно з п.5.1 Кредитного договору відповідач зобов'язаний до 15 числа кожного місяця наступного за місяцем отримання кредиту, частково погашати кредит та остаточно погасити отриманий кредит та відсотки за фактичне використання кредитними коштами до 13 червня 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець(банк) має право на одержання від позичальника (відповідача) процентів від суми позики в розмірі , що передбачено договором.
Відповідно до п.9.1 Договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом , позичальник (відповідач) сплачує кредитору(банку) пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу , за кожен день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язання зазаначеного в Договорі.
Відповідачу направлялася вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/17-25/4041-74 від 13 червня 2006 року, за якою вона попереджалася про заборгованність по кредитному договору та необхідність погашення боргу, що підтверджується копією вимоги про стягнення заборгованності.
04 квітня 2012 року за позовом банку про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, було винесено рішення про часткове задоволення позову банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності по кредитному договору та стягнуто з відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-25/4о41-74 від 13 червня 2006, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 16 157 гривень 15 копійок та пеню за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків за користування кредитом в сумі 4 000 гривень.
Згідно ст.ст.526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому за договором (частина 2 статті 1050, стаття 1048 ЦК України).
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Збільшення розміру пені є не тільки вина відповідача , але й вина позивача, оскільки маючи рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області №2-254/2009 від 27 серпня 2009 року, яке дозволяло позивачу реалізувати предмет іпотеки для погашення заборгованності за кредитним договором, тривалий час не вживав заходи по його виконанню, чим сприяв збільшенню розміру пені за кредитним договором.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на даний час повністю погасила і не має заборгованості зі сплати тіла кредиту, відсотків та пені за рішенням суду від 04 квітня 2012 року.
В данному випадку сума нарахованої пені в розмірі 125 487 гривень 11 копійок, значно перевищує суму заборгованості за кредитом.
Крім того відповідач ОСОБА_2 та її чоловік ніде не працюють, перебувають у скрутному матеріальному становищі, мають на утриманні двох неповнолітніх дітей, тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.
Вирішуючи питання про судові витрати , суд керується вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України, за якою стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На основі викладеного, керуючись ст.526, 536,551 ЦК України. ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -
Позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності по кредитному договору - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_2, ІІН НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", юридична адреса: вул.Тургенєва 29 м.Запоріжжя, (р/р №2909334 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014 ) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-25/4о41-74 від 13 червня 2006, пені за несвоєчасну сплату планового платежу по тілу кредиту в сумі 3 500 (три тисячі п"ятсот) гривень та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 3500( три тисячі п"ятсот) гривень, а всього 7 000 ( сім тисяч гривень 00 копійок .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", понесені ним при зверненні до суду судові витрати в сумі 1254 ( одна тисяча двісті п"ятдесят чотирі ) гривні 87 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В.О. Мальований