Справа № 548/857/13-ц
Провадження № 2/548/314/13
13.06.2013 р. Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Старокожко В.П.,
при секретарі - Листопад В.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку,-
В квітні 2013 року позивач звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та у судовому засіданні позивачк посилався на те, що їй на праві приватної власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1. У його будинку зареєстрована відповідачка по справі, що чинить йому перешкоди у користуванні належним майном.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 та знятися з реєстраційного обліку за адресою: будинок АДРЕСА_1.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що вона продала позивачу по справі домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_1. Але позивач не у повній мірі розрахувалася за придбане домоволодіння. Не заперечувала факт права власності позивача на вказане домоволодіння та не проживання у її у цьому будинку з часу продажу.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2012 року, укладеного між ним як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем, посвідченого приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 38, набув право власності на домоволодіння (житловий будинок та господарські будівлі і споруди) по АДРЕСА_1. Державну реєстрацію права власності за позивачем здійснено КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 06.03.2012 року за № 2558.
Як пояснив у судовому засіданні позивач являючись власником житлового будинку неодноразово пропонував виписатися відповідачці, про те остання постійно вимагає від нього якісь гроші, які він їй нібито не доплатив. Вона проживає по сусідству в будинку сина. Також вказав, що реєстрація відповідачки в його житловому будинку порушує його права як власника.
Як встановлено у судовому засіданні, та підтверджено поясненнями сторін по справі, з моменту придбання позивачем вказаного домоволодіння, відповідачка жодного дня не мешкала в цьому будинку, та не користувалася ним, забрала всі належні їй речі, не допомагала позивачу у веденні господарства, не сплачувала комунальні послуги, речей відповідачки в будинку не залишилося.
Відповідачка добровільно не має наміру зніматися з реєстрації в будинку який вона продала позивачу, що підтвердила в судовому засіданні сама відповідачка, хоча проживає з сином по сусідству, і після продажу будинку в ньому не проживала.
Факт не проживання відповідачки з часу продажу будинку не заперечується відповідачкою, а тому доказування не потребує. Тому цю обставину суд покладає в основу рішення.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння чи користування. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Та відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Таким чином, відповідачка не має жодних законних підстав для користування належним позивачу на праві власності житловим будинком.
Зокрема, відповідно до ст.ст. 156, 158 Житлового кодексу Української РСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Проте відповідачка не є членом родини позивача та в жодних родинних стосунках з ним не перебуває.
Також між позивачем та відповідачкою не існує будь-яких відносин, що підпадали під поняття відносин найму жилого приміщення в розумінні положень ст. 158 Житлового кодексу Української РСР, ст. 810 Цивільного кодексу України. Так, позивачем та відповідачкою по справі не було укладено жодних договорів з найму житлового приміщення; позивач не зобов'язувалася передати відповідачці житло для проживання у ньому, а відповідачка не сплачувала позивачу плату за користування житлом.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю родинних та/або договірних відносин відповідачки із чинним власником будинку - позивачем, відповідачка по справі не має права користування цим будинком через відсутність будь-яких підстав до цього, передбачених законом та у зв'язку з цим повинна бути знята з реєстраційного обліку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні будинком шляхом зобов'язання відповідачки знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. З, 15 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно до ч.ч. 9, 10 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи); позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Суд не може прийняти до уваги доводи відповідачки у судовому засіданні про те, що позивач не у повній мірі розрахувався за придбане домоволодіння, а тому вона не бажає виписуватись з будинку, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2012 року, укладеного між ним як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем, посвідченого приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 38, за яким ержавну реєстрацію права власності за позивачем здійснено КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 06.03.2012 року за № 2558.
Договір купівлі-продажу чинний, та судом недійсним не визнаний. Крім того, відповідачка підтвердила факт не проживання у вищевказаному будинку, та не надала суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись ст.ст. 71,72 156, 158 ЖК України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 173, 174, 213, 214, 223, 257 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку АДРЕСА_2 знятися з реєстраційного обліку за адресою: будинок АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: