Справа № 548/388/13-ц
Провадження № 2/548/163/13
05.06.2013 року. Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Старокожка В.П.;
при секретарі - Листопад В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Хорольської міської ради Полтавської області про визнання частково Державного акту на право приватної власності на землю виданого громадянину України, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначили, що вони є власниками 11/50 частини та 1/4 частин житлового будинку відповідно з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1, які розташовані на землі державного фонду в розмірі 1962 кв.м. Вазують, що вказані частини будинковолодіння кожен із них отримав згідно договірів дарування від їхнього батька та чоловіка ОСОБА_5, якому подароване майно належело на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, видане виконкомом Хорольської міської ради 24 квітня 1990 року за № 8, зареєстроване Лубенським МБТІ 24.04.1990 року в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 1217..
Крім того ОСОБА_1 зазначає, що на підставі вказаного свідоцтва нині померлому ОСОБА_5 належав колодязь, який на підставі договору дарування належить йому.
Вказує, що його сестра ОСОБА_3, земельну ділянку навколо належної їй частини житлового будинку приватизувала, про що отримала державний акт на право приватної власності на землю серії 1У - ПЛ № 012509 від 17 серпня 1998 року, який зареєстовано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 257., яким відповідачці ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1011 га. в межах згідно з планом для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Вказує, що зазначений державний акт є неправильним, так як землевпорядна фірма додала до площі приватизованої ОСОБА_3 земельної ділянки колодязь, який знаходиться на земельній ділянці позивача ОСОБА_1, наслідком чого є те, що позивачі не можуть приватизувати свою земельну ділянку, бо в місці розташування колодязя, земельні дялянки накладаються одна на одну.
Враховуючи викладене, позивачі просять суд визнати частково недійсним державний акт на право на землю від 17 серпня 1998 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, Серія НОМЕР_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 в судовезасідання не з'явилася проте надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розгляд справи провести за її відсутності.
Представник відповідача Хорольської міської ради в судовому засіданні позов визнав, проти його задоволення не заперечував. Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Хорольської міської ради Полтавської області про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю виданого громадянину України підлягає задоволенню на підставі наступного.
Судом встановлено, що нині померлий ОСОБА_5 подарував позивачу 2 - дружині ОСОБА_2 1/4 частину, а позивачу 1 - сину ОСОБА_1 11/50 частини житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1, на які останні у встановленому законом порядку зареєстрували своє право власності.
Згідно договору дарування № 978 від 29 травня 1990 року вбачається, що померлому ОСОБА_5, належав житловий будинок, погреб, сарай, літня кухня, туалет, колодязь, огорожа, гараж, водопровод, газопровод, вигрібна ями, що підтверджується Договором від 29 травня 1990 року.
З наданої для огляду в суді відповідачкою ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0.1011 га. за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що колодязь входить до меж приватизованої нею земельної ділянки.
З пояснень в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 встановлено, що межі зазначені в технічній документації не відповідають тим, які є насправді, тому відбулося зміщення земельної ділянки на 3 метри, в результаті чого колодязь відійшов відповідачці ОСОБА_3
з наявного в матеріалах справи акту погодження розташування земельних ділянок вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед оформленням ваідповідачкою ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку межі не погоджували.
Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 р., зареєстрованої в Мінюсті України 04.06.1999 р. за № 354/3647, (далі по тексту Інструкція) - Державний акт на право власності на землю виготовляється на підставі виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації.
Відповідно до Інструкції, роботи зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку складаються з підготовчих робіт, встановлення (відновлення) в натурі ( на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.
Судом встановлено, що при проведення підготовчих робіт не було проведено погодження із належними землекористувачами, наслідком що потягло за собою виготовлення Державного акту з неправильними межами.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 41 Конституції України закріплено конституційне право громадян вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що « Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону) (280/97-ВР). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання».
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно ст.393 ч.1 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визначається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. А ст.152 ЗК України, передбачено, що вимагати усунення порушень свого права на землю має власник земельної ділянки або землекористувач.
Відповідно до Інструкції усі записи в державному акті мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.
Беручи до уваги встановлені судом обставини справи та зазначені норми закону, на думку суду, позивачі правомірно звернулися до суду з позовом про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю виданого громадянину України, тому суд знаходить підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 316-317, 319, 321, 328, 386, 393 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, Рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, суд -
Позов задовольнити.
Визнати Державний акт на право власності на землю виданий на ім'я ОСОБА_3 від 17 серпня 1998 року Серія НОМЕР_1 недійсним.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: Старокожко В.П