1[1]
26 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Лясковської В.І.,
суддів - Павленко О.П., Маліновського О.А.,
при секретарі - Вендоліній А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110040001348 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України,
за участю прокурора - Горбаня В.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у пред'явленому йому обвинуваченні та призначено покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_1 звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Щасна А.Е., не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні та кваліфікацію його дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти її задоволення, посилаючись на те, що вирок суду є обґрунтованим, а призначене покарання - справедливим. Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином повідомлені.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 25 січня 2013 року, приблизно о 11 годині 20 хвилин, він, перебуваючи неподалік станції метро «Дарниця» по АДРЕСА_2 зайшов до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якому знаходилася лише продавець-консультант ОСОБА_4 Побачивши на полицях прилавку виставлені на продаж мобільні телефони, які належали ФОП ОСОБА_5, у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення мобільних телефонів. З цією метою він ногою розбив вітрину, наслідок чого частина мобільних телефонів разом з полицями впали на підлогу та забрав з прилавку 5 мобільних телефонів на загальну суму 5 725 гривень, з якими попрямував до виходу.
ОСОБА_4, з метою перешкодити злочинним діям, схопила ОСОБА_1 за одяг та стала кричати. Обвинувачений розуміючи, що його дії носять відкритий характер, з метою довести свій злочинний умисел до кінця та подолати волю до опору, приставив до шиї потерпілої предмет, схожий на ніж. ОСОБА_4, сприйнявши погрозу як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, припинила кричати, після чого ОСОБА_1 вибіг з приміщення магазину та направився в бік по вул. Попудренко в м. Києві. Але ОСОБА_4 вибігла за ним, кричала і кликати на допомогу. У результаті ОСОБА_1 через декілька метрів був затриманий, а телефони вилучені.
Справа розглянута в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи (розбій) за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються перевіреними судом першої інстанції доказами та учасниками кримінального провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом у відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України не перевіряються.
Дії ОСОБА_1, виходячи з обсягу перевірених доказів, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та його особі. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань на нього немає, не судимий, думку потерпілих, які претензій до ОСОБА_1 не мають і не наполягають на суворому покаранні, а також сімейні обставини - наявність хворої матері. Як обставину, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням вказаного, призначене покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 вчинив напад з застосування насильства не відповідає обвинуваченню, згідно з яким напад було вчинено з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора на м'якість призначеного покарання, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України колегія суддів, -
вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Щасної А.Е. - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
____________________________________________________________________________ Лясковська В.І. Павленко О.П. МаліновськийО.А.
[1] Справа № 11кп/796/181/2013 Категорія КК: ч. 1 ст. 187
Головуючий у першій інстанції О.В. Метелешко
Доповідач Лясковська В.І.