Справа №22-ц/796/8427/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.
Доповідач: Невідома Т.О.
26 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарях: Мікітчак А.Л.
Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за Кредитним договором №11-07-Ип/39 від 09.07.2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_4, про визнання дій щодо підвищення процентної ставки неправомірними та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року позов Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №11-07-Ип/39 від 09 липня 2007 року задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» 1 000 392,29 грн. строкової заборгованості по основній сумі боргу; 525 827,02 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 13 566,36 грн. строкової заборгованості по відсотками за користування кредитними коштами; 1 254 606,30 грн. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами; 5 857 488,32 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту; 1700,00 грн. державного мита; 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 1741, 00 грн. судового збору, а всього стягнуто солідарно з до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» 8 655 441,29 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_4, про визнання дій щодо підвищення процентної ставки неправомірними відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення заборгованості по пені у сумі 5 837 488,32 грн., задовольнити зустрічний позов та визнати припиненим договір поруки №11-07-11/39, укладений 09 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, відмовити в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 Зазначає, що позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» всупереч п. п. 4.4., 5.1. договору поруки збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором без згоди поручителя ОСОБА_4 та протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив останньому вимоги, а тому договір поруки має бути визнаний припиненим. На думку апелянта, судом першої інстанції було порушено ч. 3 ст. 551 ЦК України та не враховано, що ОСОБА_3 було подано заяву про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених в ній підстав.
Скурська В.В. в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» проти апеляційної скарги заперечувала, вважала, що спір судом було вирішено правильно.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особисто в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, забезпечили явку до суду своїх уповноважених представників, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе слухати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк), та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір № 11-07-Ип/39, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування, на умовах повернення, строковості та платності кредит у сумі 195 900,00 доларів США зі сплатою позичальником процентів за користування кредитними коштами за ставкою 14,5 % річних (т. 1, а. с. 6-8).
Відповідно до п .3.2. кредитного договору позичальник зобов'язався повністю повернути кредит до 08 липня 2022 року, а також зобов'язався щомісячно в строк з «26» по останню дату (включно) кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по виданим кредитним ресурсам в розмірі 1088,33 доларів США згідно з графіком зниження розміру заборгованості, (додаток №1 до кредитного договору).
Згідно з п. 4.3. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами щомісячно в строк з «26» по останню дату (включно) кожного місяця згідно графіку зниження розміру заборгованості. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок 22089003840/22086398099601.
Пунктом 4.6. кредитного договору сторонами було визначено, що у разі зміни вартості кредитних ресурсів або інших показників, які характеризують кон'юнктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування за користування кредитними ресурсами підлягає зміні на вимогу банка. У даному випадку банк вправі змінити величину процентної ставки, попередивши про це письмово позичальника не пізніше ніж за 5 днів. У випадку незгоди позичальника зі зміною величини процентної ставки, позичальник зобов'язаний повідомити про це банк протягом 3 днів з моменту отримання повідомлення банку про зміну процентної ставки і повернути отримані кредитні ресурси і сплатити всі проценти за попередньою ставкою до настання строку вступу у силу нової процентної ставки, вказаної у повідомленні банку. У разі, якщо позичальником не було повідомлено банк про те, що він не погоджується зі зміною процентної ставки протягом трьох днів з моменту отримання відповідного повідомлення, нова величина процентної ставки вважаться прийнятою позичальником та вступає в силу з моменту, вказаному у повідомленні.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2008 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» збільшило розмір процентної ставки з 14,5% до 16,0% відповідно до п. 4.6. кредитного договору (т. 1, а. с. 117).
Згідно з п. 6.1 кредитного договору № 11-07-Ип/39 за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, а також, будь-яких інших платежів, передбачених даним договором.
Також 09 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитор) з одного боку та ОСОБА_4 (поручитель) з іншого боку і ОСОБА_3 (боржник) з третього боку було укладено договір поруки № 11-07-П/39, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11-07-Ип/39 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 195 900,00 доларів США зі сплатою 14,5 % річних (т. 1, а. с. 10-11).
Як було встановлено, належним чином зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконує, внаслідок чого відповідно до наданих позивачем розрахунків утворилася заборгованість, яка станом на 14 лютого 2013 року становить 8 651 880,29 грн. та включає: 125 158,55 доларів США, що еквівалентно 1 000 392,29 грн. строкової заборгованості по основній сумі боргу; 65 785,94 доларів США, що еквівалентно 525 827,02 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1 697,28 доларів США, що еквівалентно 13 566,36 грн. строкової заборгованості по відсотками за користування кредитними коштами; 156 963,13 доларів США, що еквівалентно 1 254 606,30 грн. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами; 5 857 488,32 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту (т. 2, а. с. 23-34).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» порушило перед судом питання про дострокове солідарне стягнення з стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором № 11-07-Ип/39 з 14,5% річних до 16,0% річних.
Також до суду звернувся ОСОБА_4 із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року було задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №11-07-Ип/39 від 09 липня 2007 року задоволено та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій банку щодо підвищення процентної ставки та зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання припиненим договору поруки.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як було роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Як будо встановлено, позивачем було збільшено розмір процентної ставки з 14,5% до 16,0% за кредитним договором № 11-07-Ип/39 з 11 серпня 2008 року на підставі п. 4.6. договору.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання припиненим договору поруки, суд першої інстанції виходив з положень п. 2.2. договору поруки, яким визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків, а тому договір поруки не може бути припиненим.
Разом з тим, п. 2.2. договору поруки не містить посилання на можливість зміни кредитором у майбутньому розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя та наявність на те згоди поручителя.
Натомість, п .4.4. договору поруки № 11-07-П/39 внесення змін і доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.
Обсяг відповідальності поручителя було визначено пунктом 1.1. договору поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язався перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, за яким їй було надано кредит у розмірі 195 900,00 доларів США зі сплатою 14,5 % річних.
В матеріалах справи відсутні докази погодження ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_4 збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором № 11-07-Ип/39 з 14,5% до 16,0% відповідно до вимог п. 4.4. договору, внаслідок чого поруку ОСОБА_4 слід вважати припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого було збільшено обсяг його відповідальності.
Враховуючи викладене, правові підстави для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Разом з тим, ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. При цьому, істотними обставинами в розумінні вказаної норми можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2013 року представником ОСОБА_3 було подано заяву про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України до 20 000,00 грн. Проте, зазначена заява була залишена судом поза увагою, рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування щодо відсутності або наявності підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки.
Враховуючи розмір нарахованої позивачем пені, який перевищує розмір заборгованості за кредитним договором у декілька разів, ступінь виконання зобов'язання боржником, наслідки, які настали через прострочення виконання зобов'язання, а також правову природу пені як способу забезпечення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 2 794 391 грн. 97 коп., яка дорівнює сумі заборгованості за договором.
Встановлення договором неустойки як способу забезпечення визнання зобов'язання не може мати на меті одержання кредитором прибутку або збагачення. Разом з тим, норма, визначена ч. 3 ст. 551 ЦК України не може слугувати підставою для звільнення від сплати неустойки.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року не було оскаржено в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій банку щодо підвищення процентної ставки а також в частині визначення судом розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами, а тому, підстави для перегляду правильності висновків суд першої інстанції в цій частині у суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України відсутні.
Враховуючи викладене, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає стягненню з ОСОБА_3 5 588 783 грн. 94 коп. заборгованості за кредитним договором №11-07-Ип/39, яка складається з: 125 158, 55 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 лютого 2013 року становить 1 000 392 грн. 29 коп. строкової заборгованості по основній сумі боргу; 65 785, 94 доларів США, що по курсу НБУ становить 525 827 грн. 02 коп. простроченої заборгованості по кредиту; 1 697, 28 доларів США, що по курсу НБУ становить 13 566 грн. 36 коп. строкової заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами; 156 963, 13 доларів США, що по курсу НБУ становить 1 254 606 грн. 30 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами; 2 794 391 грн. 97 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків.
Враховуючи обсяг та характер задоволених вимог відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» підлягає стягненню 1820 грн. понесених позивачем судових витрат.
Таким чином, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за Кредитним договором №11-07-Ип/39 від 09.07.2007 року та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитним договором №11-07-Ип/39 від 09.07.2007 року у розмірі 5 588 783 (п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 94 коп., яка складається:
- 125 158, 55 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.02.2013 року становить 1 000 392 (один мільйон триста дев'яносто дві) грн. 29 коп. строкової заборгованості по основній сумі боргу;
- 65 785, 94 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.02.2013 року становить 525 827 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 02 коп. простроченої заборгованості по кредиту;
- 1 697, 28 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.02.2013 року становить 13 566 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 36 коп. строкової заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами;
- 156 963, 13 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.02.2013 року становить 1 254 606 (один мільйон двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот шість) грн. 30 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами;
- 2 794 391 (два мільйони сімсот дев'яносто чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн. 97 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати в розмірі 1820 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Припинити поруку за договором №11-07-Ип/39, укладеним 09.07.2007 між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_4.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього касаційного суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: В.А. Нежура
В.В.Соколова