АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА[1]
25 червня 2013 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 березня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про надання в натурі у володіння ікористування частки у спільній частковій власності та встановлення конкретного порядку користування квартирою,
У грудні 2012 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про надання їй у володіння та користування в натурі належної їй на праві власності 45/100 частки квартири АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат №16-7 (19,40 кв.м.), 16-8 (32,10 кв.м), а також приміщень загального користування: кухні 16-9 (14,90 кв.м.), коридорів 16-10 та 16-11 площею 5,50 кв.м. та 4,50 кв.м, вбиральні 16-12 (2,1 кв.м.), а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, крім належних їм на праві власності житлових кімнат надати в користування приміщення загального користування №16-5, 16-6, 16-16, 16-13, 16-14, 16-15.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником 45/100 частки квартири АДРЕСА_1, іншими співвласниками цієї квартири, які мають у власності окремі кімнати, є відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Спільне користування загальними приміщеннями вказаної квартири між нею та відповідачами є неможливим, оскільки останні вчиняють дії, які перешкоджають користуватися належною їй часткою, у зв'язку з чим просила суд задовольнити її вимоги з підстав, передбачених ч.3 ст.358 ЦК України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неповне
Справа № 2/761/530/2013
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6186/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначала, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні її позову безпідставно послався на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2004 р. та 25.01.2007 р., не урахувавши, що вони стосуються колишнього власника 45/100 частки квартири - ОСОБА_7, та не встановлюють обставин, які б спростовували заявлені нею позовні вимоги.
Також посилалась на те, що суд не досліджував питання щодо можливості в технічному сенсі надати їй у володіння та користування належну їй частку квартири.
Крім того, на її думку, суд неправильно застосував ч.3 ст.358 ЦК України, якою не передбачено можливість реалізації співвласником права на надання в натурі для користування належної йому частки в залежності від інтересів, бажань чи прав інших співвласників, та не застосував ч.2 ст.386 цього Кодексу, відповідно до якої власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вважала, що в даному конкретному випадку, суд не взяв до уваги її доводи та відповідні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2протягом тривалого часу створює нестерпні умови для її проживання у квартирі, у зв'язку з чим колишній власник належної їй частки квартири - ОСОБА_7 змушений був встановити металеві двері, якими відгородив ту частину приміщення, яку він фактично займав в межах належної йому частки квартири.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та його представник просили апеляційну скаргу відхилити посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що надання в натурі в користування позивачці приміщень загального користування які вона просить, порушить права інших співвласників квартири.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.11.2010 р., отриманого нею після смерті колишнього співвласника квартири ОСОБА_7, належить на праві приватної власності 45/100 частини АДРЕСА_1, що складаються з двох кімнат, загальною площею 78,46 кв.м., житловою площею 51,50 кв.м.
ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2001 р. належить на праві приватної власності 17/100 частини АДРЕСА_1, що складаються з однієї кімнати, загальною площею 29,43 кв.м., житловою площею 19,60 кв.м.
ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.1998 р. належить на праві приватної власності 38/100 частини АДРЕСА_1, що складаються з двох кімнат, загальною площею 65,75 кв.м., житловою площею 43,00 кв.м.
Відповідно до ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Спори з приводу користування квартирою АДРЕСА_1 між її співвласниками існують давно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2007 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ в натурі приміщень загального користування відмовлено.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2008 р. ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою та заборону вчиняти дії.
Зазначеними судовими рішеннями, які вступили в законну силу, встановлено, що між сторонами склався порядок користування квартирою, відповідно до якого ОСОБА_7 (колишній співвласник квартири) займає приміщення: дві жилі кімнати 16-7 та 16-8, крім того ним встановлено металеві двері у приміщенні 16-10, внаслідок чого він одноосібно користується допоміжними приміщеннями, які є місцями загального користування: кухня 16-9 площею 14,9 кв.м., коридори 16-10 та 16-11, площею відповідно 5,50 кв.м та 4,50 кв.м., а також вбиральнею 16-12 площею 2,1 кв.м.
Після смерті ОСОБА_7 зазначеними приміщеннями користується позивачка.
Сім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх дочка займають приміщення двох жилих кімнат 16-3 (26,60 кв.м.) та 16-4 (16,40 кв.м), а також коридори 16-1 (7,6 кв.м.), 16-6 (7,6 кв.м) та кімнату 16-5, яку вони за рахунок своєї житлової кімнати переобладнали в кухню (9,5 кв.м.), ванну 16-13 (3,5 кв.м), вбиральню 16-14 (0,9 кв.м) та комору 16-15 (1,1 кв.м).
ОСОБА_2 займає кімнату 16-2 (19,60 кв.м), і фактично не має доступу до місць загального користування (кухні, туалету, ванної кімнати), а тому запропонований позивачкою варіант надання їй в користування приміщень загального користування порушуватиме права цього співвласника.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навела інших переконливих доводів чи підстав, які б спростовували наведене та правильність висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не убачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 березня 2013 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: