Справа № 2-6051/12-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6607
Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слободянюк С.В.
25 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Слободянюк С.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф ., Оніщука М.І.,
при секретарі - Трофименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
У травні 2012 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя і просив суд визнати спільною сумісною власністю житловий будинок в АДРЕСА_3, земельну ділянку за цією адресою; визнати за ним та за відповідачкою право власності по Ѕ частині на будинком та земельну ділянку, посилаючись на те, що сказано майно було придбані під час шлюбу.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19 березня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано домоволодіння АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4
В порядку поділу майна подружжя визнано право власності на Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 та право власності на Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1609,50 грн. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.
Іншими особами, які мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги не подавалось.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу.
Справу розглянуто без участі ОСОБА_5, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове зворотне відправлення від 23 квітня 2013 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З копії національного паспорту позивача (а.с. 17) вбачається, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 15 січня 1994 року, ця обставина сторонами не оспорювалась.
Згідно копії свідоцтва про право власності на домоволодіння від 07 грудня 1998 року (а.с. 21) за відповідачкою зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_3.
Дозвіл № 398 на введення будинку в експлуатацію спірного домоволодіння надано 16 листопада 1998 року (а.с.22).
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати докази на підтвердження тих обставин на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідачкою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що будівництво було розпочато та закінчено до реєстрації шлюбу сторін, зокрема: не надано документу, підтверджуючого дозвіл на будівництва або, що будинок, який в подальшому добудовувався був придбаний до реєстрації шлюбу.
Матеріали справи містять копії договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 грудня 1995 року та квартири АДРЕСА_2 від 30 травня 1996 року (а.с.88,89).
За вказаними договорами продавцем виступає ОСОБА_9, в інтересах якої діє мати - відповідачка по справі ОСОБА_4 відповідно з рішенням опікунської ради.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.78) на час продажу вказаних квартир була неповнолітньою.
Суд першої інстанції правильно зазначав, що суду не надано належних та допустимих доказів, що саме від продажу вказаних квартир кошті було направлено на будівництво спірного домоволодіння.
Суд зазначав, що відповідачкою надано копією технічного висновку про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно - будівельним нормам від 12 листопада 1998 року (а.с. 104). В п. 6 висновку зазначено, що будівельні роботи по будівництву будинку виконані господарським способом власниками у 1998 році.
Позивач зазначає, що вони з відповідачкою почали проживати у спірному будинку з 1996 року.
Згідно ст. 16 Закону України «Про власність», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Аналогічна норми відображені у ст. ст. 61, 63 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне домоволодіння було придбано сторонами за час шлюбу і є спільним сумісним майном подружжя.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів , що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі ці висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Посилання апелянта на те, що матеріали справи містять ордер, накладні, квитанції на придбання будівельних матеріалів від 1966 року і які видавались на ім*я відповідачки, ОСОБА_10, ОСОБА_9 (останні на той час були неповнолітніми а.с.81,106-110), правильно не було взято судом до уваги, оскільки в цих документах не зазначалось, що будматеріали направлялись на будівництво саме спірного домоволодіння.
Враховуючи викладене, колегія судів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підставидля скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: