18 червня 2013 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Сілкова І.М., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд за новиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 30 липня 1999 року, -
Вироком Київського міського суду від 30 липня 1999 року ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст.142, п «а» ст.93, 42, 43 КК України ( в редації закону України 1960 року) до смертної кари - розстрілу з конфіскацією майна, що є його власністю.
Ухвалою судової колегії з кримінальних справ Верховного Суду України від 15.06.2000 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисиків ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені частково, а вирок Київського міського суду від 30 липня 1999 року змінено і покарання за п»а» ст.93 КК України 1960 року у виді смертної кари змінено на довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
17.06.2013 року до Апеляційного суду м.Києва надійшла заява від засудженого ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в якій він просить відкрити кримінальне провадження про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 30 липня 1999 року та скасувати даний вирок і ухвалити новий.
Відповідно до ч.1 ст.461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Засуджений ОСОБА_2 стверджує, що його заява подана з дотриманням строків, передбачених ч.1 ст.461 КПК України, оскільки адвокат ОСОБА_5 04.06.2013 року надала йому копії експертних висновків, проведених по матеріалам справи після винесення вироку.
Як видно з ухвали Апеляційного суду м.Києва від 04.04.2013 року адвокат ОСОБА_5 зверталась до суду апеляційної інстанції з аналогічною заявою про перегляд з цих же підстав за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 30 липня 1999 року щодо ОСОБА_2, але вона була їй повернута з усіма доданими матеріалами.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обствинами зазначаються, серед іншого: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обгрунтування з посиланням на обставини, що підтверджуються наявність нововиявлених обставин та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Вказаним вимогам закону заява засудженого ОСОБА_2 не відповідає.
Із заяви засудженого ОСОБА_2вбачається, що він посилається як на нововиявлені обставини на висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №948/1 від 05.11.2001 року, висновок комісійної судово-медичної експертизи №19/316 від 13.02.2012 року, які на його думку, містять суттєві розбіжності відносно часу, коли настала смерть потерпілої ОСОБА_6 і викликають сумнів у легітимності експертиз, покладених в основу визнання вини засудженого ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині. При цьому зазначає, що вказана обставина не була відома суду на час розгляду справи і що на період 12 год.30 хв. 27.01.1999 року він мав алібі.
Крім того з висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №165 від 14.04.2009 року ОСОБА_7 вбачається, що настання смерті від механічної асфіксії при стисканні шиї шнуром протягом однєї хвилини малоймовірна.
Засуджений ОСОБА_2 стверджує, що обставини встановлені в експертному висновку №948/1 від 05.11.2001 року, експертному висновку №165 від 14.04.2009 року та експертному висновку №19/316 від 13.02.2012 року є такими, що не були відомі судам при ухваленні обвинувального вироку і можуть свідчити про порушення його конституційних прав та незаконне засудження.
Разом з тим судово-медичні дослідження та судово-медичні експертизи проведені на підставі даних, які містяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема, в протоколі огляду від 27.01.1999 року, акті судово-медичного дослідження трупа №341 від 28.01.1999 року, висновку експерта №41/341 від 17.04.1999 року, протоколі допиту підозрюваного від 01.02.1999 року, а також медичній карті амбулаторного хворого на ім»я ОСОБА_2 із записом за 1993 рік, акті дослідження здоров»я ОСОБА_2 «11395 під час знаходження в лікарні у 1997 році з постравматичним порушенням функції кисті.
Як вбачається з вироку, алібі засудженого було предметом перевірки суду першої інстанції.
Таким чином, заява засудженого ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить доводи стосовно незгоди з доказами в справі на яких базується вирок суду і в ній не наведені обставини, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та йому під час судового розгляду при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.464 КПК України до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами ст.462 КПК України, застосовуються правила ч.3 ст.429 КПК України, тобто вона підлягає поверненню особі, яка її подала.
Таким чином, оскільки заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає вимогам ст.462 КПК України, її слід повернути засудженому з усіма доданими матеріалами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 429, 462, 464 КПК України, колегія суддів, -
Повернути засудженому ОСОБА_2 його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 30 липня 1999 року з усіма доданими до неї матеріалами.
Суддя: І.М.Сілкова