АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
25 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.
при секретарі - Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє також в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про визнання права користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та виселення та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про визнання членом сім'ї колишнього наймача та визнання права користування жилим приміщенням, -
У березні 2011 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, уточнивши який, зазначила, що із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає у АДРЕСА_1, квартиронаймачем був її чоловік ОСОБА_6(помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року).
У вказаній квартирі зареєстровані брат позивачки ОСОБА_4 та син чоловіка від першого шлюбу ОСОБА_1
Посилаючись на положення ст.ст. 9, 64 ЖК України, позивачка просила визнати за нею та малолітнім сином ОСОБА_3 право користування вищевказаною квартирою, судові витрати стягнути з відповідача.(т.1 а.с. 1-16, 22-24, 70-81)
Відповідач проти позову заперечував, звернувся із зустрічним позовом зазначив, що відповідачка перешкоджає користуванню вказаною квартирою, просив вселити його у вищевказану квартиру та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою та виселити її разом із малолітнім сином із вказаної квартири без надання іншого приміщення з підстав ст. 116 ЖК України, як особу яка самоправно зайняла жиле приміщення.(т. 1 а.с. 39-62)
ОСОБА_4 заявив позов про визнання членом сім'ї колишнього наймача ОСОБА_6 та визнання права користування жилим приміщенням - вищевказаною квартирою.(т.1 а.с. 136-139)
Представник КП «Житло-Сервіс» просив розглядати справу за його відсутності.(т.1 а.с. 85)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2013 року позов ОСОБА_2, задоволено, визнано за нею та малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування квартирою АДРЕСА_1, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні вказаною квартирою.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1, в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовлено.(т.2 а.с.21-22, 24-27)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_2 та задовольнити заявлені ним вимоги у повному обсязі. На обґрунтування скарги, зазначив, що суд не врахував відсутність у позивачки та її сина прав проживання у вказаній квартирі безпідставно відмовив в решті заявлених ним вимог. (т.2 а.с. 29-35)
В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_7 підтримали скаргу і просили її задовольнити, представник позивачки ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечувала.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 46-50)
За вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Згідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно до вимог ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.(ст. 64 цього Кодексу)
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ч. 3 ст. 116 ЖК України).
Судом встановлено, що за ордером № 29929 серії Б від 08 квітня 2002 року ОСОБА_6, як працівник органів внутрішніх справ, отримав квартиру АДРЕСА_1, в ордері зазначений і син ОСОБА_6 від першого шлюбу - ОСОБА_1(т. 1 а.с. 50)
За свідоцтвом із 13 липня 2005 року позивачка ОСОБА_2 перебувала із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, з цього часу вселилась і фактично проживала у вказаній квартирі, як член сім'ї наймача. (т. 1 а.с. 7 )
За наявною у паспорті ОСОБА_2 відміткою, вона була зареєстрована за вказаною адресою із 18 серпня 2005 року, знята з реєстрації 22 грудня 2005 року, проте продовжувала проживати у вказаній квартирі.(т.1 а.с. 14)
ІНФОРМАЦІЯ_1 року у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3.(т. 1 а.с. 9)
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.(т. 1 а.с. 10).
Факт проживання ОСОБА_2 разом із малолітнім сином ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі підтверджується і актом КП «Житло-Сервіс» від 22 серпня 2008 року.(т. 1 а.с. 13, 243-245)
Вказані обставини підтверджені і допитаними районним судом свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Таким чином, ОСОБА_2 вселилась до спірної квартири 18 серпня 2005 року і користувалась жилим приміщенням осіб, як член сім'ї наймача, вказана реєстрація відповідачем ОСОБА_1 не оспорювалась, а відтак відбулась із дотриманням встановленого порядку вселення та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 знято з реєстрації за вказаною адресою 22 грудня 2005 року, зазначена квартира була постійним місцем проживання подружжя ОСОБА_2 протягом тривалого часу їх сумісного проживання.
Доводи ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття ОСОБА_2 разом із дитиною вищевказаної квартири спростовуються наявними у справі доказами, наявності підстав передбачених ч. 3 ст. 116 ЖК України для виселення ОСОБА_2 із дитиною до суду не надано, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині виселення ОСОБА_2 із дитиною із зазначеної квартири із зазначених позивачем підстав.
Оскільки ОСОБА_1 зареєстрований у вищевказаній квартирі і не визнаний таким, що втратив право користування нею, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині його вселення у зазначену квартиру та зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати у користуванні квартирою.
Доказів того, що ОСОБА_4 є членом сім'ї колишнього наймача квартири ОСОБА_6 до суду не надано, не встановлено таких і судом.
За набравшим законної сили рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2012 року виселено ОСОБА_4 із вищевказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.(т.2 а.с. 1-5)
За таких обставин рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 є обґрунтованим.
Оскільки ОСОБА_2 вселилась до спірної квартири у серпні 2005 року і з цього часу проживає в ній як член сім'ї наймача ОСОБА_6, з грудня 2005 року без реєстрації, малолітня дитина ОСОБА_3 у січні 2008 року вселилась разом із матір'ю, останні проживають та мають право користуватись спірною квартирою із часу вселення до жилого приміщення, підстав для додаткового визнання такого права за судовим рішенням не потребується.
Інших підстав для визнання права користування спірною квартирою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час подання позову і ухвалення судом рішення не встановлено, а тому рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Керуючись ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2013 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 та її малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 права користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог ОСОБА_2.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський
Справа № 22-ц/796/8407/2013
Головуючий у першій інстанції -ДубасВ.А.
Доповідач Левенець Б.Б.