Справа № 22-ц/796/7079/2013 Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В. Суддя-доповідач - Соколова В.В.
25 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
16.12.2009 ПАТ «БанкФінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. В ході розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювались та змінювались позивачем. Зокрема, ухвалою суду від 20.07.2012 були залишені без розгляду позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та ухвалою суду від 10.10.2012 залишені без розгляду позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 та визнання його таким, що втратив право користування квартирою.
Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог від 13.09.2012 позивач просив в рахунок погашення кредитної заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 1КL-М/2007 від 04.10.2007 в розмірі 23658660 (двадцять три мільйони шістсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 58 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 шляхом надання ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» права продажу від свого імені будь-якій особі - покупцеві предмету іпотеки, за початковою ціною його реалізації 4032000 (чотири мільйони тридцять дві тисячі) грн.. Надати ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» повноваження необхідні для здійснення продажу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2012 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про його необґрунтованість в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Також апелянт не погоджується із висновками суду щодо невідповідності позовних вимог ст.16 ЦК України, оскільки у вказаній нормі наведений не вичерпний перелік можливих способів захисту, про що зазначено у п.11 ч. 2 цієї статті. На підставі вказаного, просить змінити рішення суду першої інстанції, задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про звернення стягнення на предмет застави.
Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.
В судове засідання третя особа не з'явилася, про день, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила, а тому враховуючи положення ст. ст. 157, 303-1, 305 ч. 2 ЦПК України щодо розумності строків розгляду справи, колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 04.10.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1КL-М/2007 на суму 5050000 (п'ять мільйонів п'ятдесят тисяч) грн. з оплатою по процентній ставці 16,5 % річних на споживчі цілі із строком повернення кредиту 04.10.2022. Відповідач також зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами. За прострочення повернення кредитних ресурсів умовами договору встановлена пеня в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення (т.1 а.с.61-65 ).
Згідно меморіальних ордерів ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 5050000 (п'ять мільйонів п'ятдесят тисяч) грн. в період з 04.10.2007 по 06.03.2008 (т.1 а.с.56-60).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 04.10.2007 був укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 1КL-М/2007 від 04.10.2007 (т.1 а.с.66)
Також 04.10.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач і відповідачем ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір від 04.10.2007 (т.1 а.с.67-68). За умовами даного договору відповідач ОСОБА_2 передав в іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Вартість предмету іпотеки була визначена сторонами на підставі звіту про незалежну оцінку в розмірі 6417100 (шість мільйонів чотириста сімнадцять тисяч сто) грн.
В порушення вимог ст. 525, 526, 530 , 1050 ЦК України, зобов'язання за Кредитним договором у встановлені у договорі строки відповідачем не виконуються, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунку станом на 23.04.2012 становить 23658660 (двадцять три мільйони шістсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят) і складається з:
§ 4544999,92 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту;
§ 2708998,04 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;
§ 16404662,62 грн. - пеня за простроченими нарахованими доходами та кредитом.
Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються кредитним договором, договором поруки та Іпотечним договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, утворилася заборгованість, розмір якої підтверджений фінансовими документами (т.3 а.с. 104-130) та не спростований відповідачем в ході розгляду справи.
Відмова в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки мотивована судом першої інстанції тим, що позивачем відповідачу не було направлено письмову вимогу про усунення порушень, а у вимозі від 23.09.2009, яку ОСОБА_2 отримав 09.10.2009 не вказано розмір заборгованості за кредитним договором.
З такими висновками суду першої інстанції погодитись колегія суддів не вважає за можливе, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи також вбачається, що 15.07.2009, 23.09.2009, 04.12.2009 відповідачу ОСОБА_2 та третій особі ОСОБА_3 Банком направлялись повідомлення про виникнення заборгованості з вимогою про повне дострокове погашення кредиту та застереженням про звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с.50,51,52,54,55).
В порядку ст.589 ЦК України, ст.ст. 12,33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення мають місце в ст. 33 Закону України «Про іпотеки».
За умовами вказаного Іпотечного договору іпотекодержатель (позивач) має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче: у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтет них платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки (п.4.8.). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотеко держателем самостійно на умовах цього договору.
Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя на продаж від свого імені предмету іпотеки стягнення шляхом продажу (п.11.3.2).
А отже позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки і пред'явлення позову про звернення стягнення є обґрунтованим.
Разом з тим, умовами договору на підставі звіту про незалежну оцінку була визначена вартість предмету іпотеки в розмірі 6417100 (шість мільйонів чотириста сімнадцять тисяч сто) грн.. Звертаючись з позовом до суду позивачем на підставі звіту про незалежну оцінку ставиться вимога про визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки в розмірі 4032000 (чотири мільйони тридцять дві тисячі) грн..
Згідно ст. 591 ЦК України початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Враховуючи, наявність спору між стонами, а отже відсутність можливості узгодження початкової ціни реалізації предмету іпотеки, а також нестабільності цін на ринку товарів цієї категорії, колегія суддів приходить до висновку, що початкова ціна має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час вчинення таких дій.
Посилання суду першої інстанції на те, що вимоги про надання повноважень Банку не передбачені ст. 16 ЦК України, а тому задоволенню не підлягають також не ґрунтуються на вимога чинного законодавства, так як зі змісту ч. 3 цієї статті вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Враховуючи, що відсутність у позивача повноважень, необхідних для організації укладення договору купівлі-продажу, унеможливить здійснення продажу предмету іпотеки, колегія суддів вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню.
В порядку ст. 305 ЦПК України підставами для зміни та скасування рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
В порядку ч. 1.5 ст 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає і сума понесених судових витрат в розмірі 4948,5 грн. (1700+120+1519+1609,5) (т. 1 а.с.1,2; т. 2 а.с.101; т. 3 а.с.1)
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2012 скасувати та ухвалити нове.
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 1КL-М/2007 від 04.10.2007 в розмірі 23658660 (двадцять три мільйони шістсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 58 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Банк Фінанси та Кредит» права продажу від свого імені будь-якій особі - покупцеві предмету іпотеки, за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час вчинення таких дій.
Надати Публічному акціонерному товариству «Банк Фінанси та Кредит» всі необхідні повноваження для здійснення продажу квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі в розмірі 4948 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривен 50 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: