Справа №22-ц/796/8387/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Є.П.
Доповідач: Невідома Т.О.
20 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі: Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею,
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив: надати право на зустрічі з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступним графіком: у будні дні, в період з 17.00 до 19.00 години; у вихідні (субота, неділя) та святкові дні з 13.00 до 17.00 за місцем свого проживання (АДРЕСА_1, ), а також закріпити за ним право сумісного з сином відпочинку, на час його відпустки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин між ним та позивачкою у березні 2012 року по теперішній час він не має можливості в повній мірі виконувати свої батьківські обов'язки. Через неприязне відношення до нього відповідачкою ОСОБА_1 проводяться дії, направлені на виключення контакту дитини з ним. На даний час ОСОБА_1 проживає на орендованій квартирі за невідомою адресою, що унеможливлює повноцінне, належне виховання ним сина.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.04.2013 позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено графік спілкування батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - щосуботи з 13.00 год. до 17.00 год., в тому числі, за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанціїта ухвалити нове. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано розгляд Деснянським районним судом м. Києва справи про визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, крім того, не прийнято до уваги факт вчинення позивачем насильства у сім'ї. Апелянтка заперечує проти зустрічей позивача з дитиною, оскільки останній протягом спільного життя вихованням дитини не займався, коштів на утримання дитини не надавав, син знаходився на утриманні лише відповідачки та її матері.
Представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
В судове засідання ОСОБА_1 та представник Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності відповідачки та третьої особи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 14.12.2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.09.2012р.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки батьки люблять сина та бажають йому щастя і благополуччя, то саме в інтересах дитини питання його виховання має вирішуватись матір'ю та батьком спільно, обов'язково з урахуванням віку дитини та стану її здоров'я. При цьому суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачка ОСОБА_1 перешкоджає позивачу ОСОБА_2 спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, правомірно керувався вимогами ст.ст. 141, 157 СК України, відповідно до яких мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Таке ж право на спілкування з онукою, в силу ст. 257 ЦК України мають баба, дід, прабаба, прадід і брати участь у їх вихованні.
Відповідно до ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є правомірними, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини справи, вік дитини, відносини, які склались між сторонами, потреби дитини, в силу свого віку, в дотриманні певного режиму сну та харчування у звичних умовах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2, визначивши вищезазначений порядок спілкування позивача з сином.
Доводи апеляційної скарги в частині завдання позивачем відповідачці значної моральної та матеріальної шкоди відхиляються колегією суддів, оскільки апелянтом не надано жодних доказів на їх підтвердження та такі доводи не стосуються предмету спору у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: В.В. Соколова
В.А. Нежура