Справа № 2-1081/13
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8084/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Антоненко Н.О.
20 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі головуючої судді Антоненко Н.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Слащуку А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_3
третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника третьої особи ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори РадіоноваЛюдмила Іванівна, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання права власності на частину квартири.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.04.2013 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіонова Л.І., ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання права власності на частину квартири.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 26.05.2011 за ОСОБА_9, який був чоловіком ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_4 і ОСОБА_5, визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2012 в цій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 залишено без змін. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. 04.11.2011 ОСОБА_7 подала до Шостої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом від 01.04.2010. Крім того, ОСОБА_7 звернулась до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» із заявою про реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Листом від 16.11.2012 № 42456 (И-2012) КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» відмовило у проведенні державної реєстрації на вказаний об'єкт нерухомого майна, оскільки не проведено технічну інвентаризації об'єкта, право щодо якого підлягає державній реєстрації. Постановою державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіоновою Л.І. від 26.12.2012 відмовлено ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину спірної квартири, оскільки відсутні необхідні для видачі свідоцтва документи.
Враховуючи, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження існування зареєстрованого права власності ОСОБА_9Д на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 на дату його смерті, спірне майно не входить до складу спадкового майна, заповіт ОСОБА_9 не розповсюджується на спірне майно, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності ОСОБА_7 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Крім того, на думку суду першої інстанції КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» є неналежним відповідачем за даним позовом, адже немає відношення до вимог позивача та жодним чином не могло порушити права позивача, а залучення Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в якості третьої особи без самостійних вимог не вирішує даного спору, позивач ОСОБА_7 не зверталась до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому відсутній факт порушення прав позивача з боку даного Відділу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.04.2013 та прийняти нове рішення, яким визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину, що дорівнює 22,55 кв.м. від загальної площі 45,1 кв.м., квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Третя особа ОСОБА_4 вирішення даного спору поклала на розсуд суду. Відповідач КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, Державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіонова Л.І., Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Від завідувача Шостої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори. З огляду на наведене та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вирішила за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після померлого ОСОБА_9, який був чоловіком ОСОБА_7 та за яким рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2012, було визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
В якості відповідача у даному спорі визначено КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», у зв'язку з відмовою останнього на проведенні державної реєстрації на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки не проведено технічну інвентаризації об'єкта, право щодо якого підлягає державній реєстрації.
Проте, у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись орган державної реєстрації прав. У разі, якщо орган державної реєстрації відмовляє у здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
З огляду на наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» не є належним відповідачем за даним позовом, оскільки жодним чином не оспорює право позивача на спадкове майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до п. 10 додатка 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002 року № 7/5 рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Право власності ОСОБА_9 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 визнано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011, яке набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов помилково висновку про відсутність доказів на підтвердження права власності ОСОБА_9 на спірну квартиру. Сам по собі факт відсутності реєстрації цього права не дає підстав вважати, що таке право відсутнє. Проте, дана обставина не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду у справі за позовом до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді