АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Апеляційне провадження № 22-ц/796/9091/2013
Головуючий у 1 інстанції: Великохацька В.В. Доповідач: Немировська О.В.
18 червня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року,
позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, визнання кредитного договору від 20 листопада 2007 року, укладеного між ним та відповідачем, недійсним, посилаючись на порушення відповідачем норм закону.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 20 листопада 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 1897/ФКВ-07 в розмірі 9 690 дол. США зі сплатою 9,5 % річних, строком погашення до 19 листопада 2013 року. Позивач зазначав, що кредитний договір від 20 листопада 2007 року суперечить чинному законодавству України, внаслідок чого просив визнати кредитний договір недійсним, з правовими наслідками, що передбачає цивільне законодавство України.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, на які посилається позивач і з якими закон пов'язує недійсність правочинів, відсутні, оскільки оспорюваний позивачем договір укладено у відповідності до вимог діючого законодавства.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст.ст. 524, 533, 652, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що валютою кредитування укладеного кредитного договору є долар США, що є підставою для визнання недійсним кредитного договору, є необґрунтованими, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір № 1897/ФКВ-07 від 20 листопада 2007 року не суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст. ст. 19, 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу ІІ ЗУ від 15 лютого 2011 року № 3024-VI«Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).
Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про допущені відповідачем порушення вимог ст. 524 ЦК України, є безпідставними, оскільки визначення грошової одиниці зобов'язання було узгоджено між сторонами та не суперечило вимогам закону.
Також не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що позивачу не було надано інформацію про умови та сукупну вартість кредиту, оскільки відповідно до п. 7.1. кредитного договору від 20 листопада 2007 року шляхом підписання цього договору позичальник підтверджує факт письмового ознайомлення з умовами кредитування банку та отримання копії відповідного листа-повідомлення про умови кредитування банку, за якими надається цей кредит, а також підтверджує те, що уважно ознайомився із змістом цього договору, всі умови цього договору зрозумів, повністю з ними згоден, заперечень, зауважень та запитань немає, та зобов'язується їх дотримуватися та виконувати.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді