Справа № 2-1370/13
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6339/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Соколов О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Антоненко Н.О.
20 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі
головуючої судді Антоненко Н.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Слащуку А.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2013 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з того, що питання відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу постановленням ухвал суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції є неприпустимим, оскільки суперечить принципу незалежності суддів та недопущення впливу на них, закріпленого ст. 126 Конституції України, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки суд не може бути відповідачем у цивільній справі, а позивач звернувся до суду з вимогами, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2013 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогами, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Висновок суду відповідає матеріалам справи та ґрунтується на законі.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 4 ЦПК України.
В силу ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справи щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти в прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.07.2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», зазначено, що у розумінні положень ч.1 ст. 2, пп. 1, 7 і 9 ст. 3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2012 року № 6-182/0/4-12 «Щодо деяких спірних питань судової практики» роз'яснено, що ст.ст. 62, 126 і 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Згідно зі ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Проте, застосування цього законодавчого положення можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.
Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.
У зв'язку із викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК чи іншими законами не передбачено.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 фактично оскаржує процесуальні дії судді касаційної інстанції з приводу прийнятого ним рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, підстав для її скасування не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді