Справа № 11/796/937/2013 Категорія КК: ст.ст.205,190, 358, 255
Головуючий в 1 інст.:Губко А.О. Головуючий у апеляційній інстанції: Мосьондз І.А.
20 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Мосьондза І.А.,
суддів Полтавцевої Г.А., Корнієнко Т.Ю.,
прокурора Панчишина М.Я.,
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11, засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2012 року,
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня
2012 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч.3 ст.28, ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_11 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.3 ст.28, ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_11 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.3 ст.28 ч.2 ст.205 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 тис. грн.;
- за ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;
- за ч.1 ст.255 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_11 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, зі штрафом у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 тис. грн..
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів зараховано в строк відбуття покарання відбуте ОСОБА_11 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 15.04.2011 року, виходячи із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі згідно ч.1 ст.72 КК України і остаточно призначено ОСОБА_11 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, зі штрафом у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 тис. грн.
Відповідно до ч.4 ст.72 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 (два) роки за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 15.04.2011 року виконувати самостійно.
ОСОБА_11 за ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України виправдано.
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого
засуджено:
- за ч.3 ст.28 ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_10 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.1 ст.255 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_10 покарання у виді 7 (семи) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_10 за ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України виправдано.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, зареєстрованого в АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч.3 ст.28 ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбуття покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.1 ст.255 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.28 ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді 7 (семи) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_9 за ч.4 ст.28 ч.3 ст.209 КК України виправдано.
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, зареєстрованого в АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч.3 ст.28 ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_12 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.1 ст.255 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч.4 ст.28 ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_12 покарання у виді 6 (шести) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_12 за ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України виправдано.
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_8, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч.3 ст.28 ч.2 ст.358 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_14 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.1 ст.255 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_14 покарання у виді 6 (шести) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_14 за ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України виправдано.
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, зареєстрованого в АДРЕСА_9, проживає за адресою: АДРЕСА_10, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено:
- за ч.1 ст.255 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч.4 ст.28 ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_13 покарання у виді 6 (шести) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_13 за ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України виправдано.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_14 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, і взято під варту в залі суду.
По справі вирішено питання про цивільні позови потерпілих, судові витрати та речові докази.
За вироком суду ОСОБА_11 разом із невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої досудовим слідством виділені в окреме провадження, в зв'язку з її розшуком, з метою вчинення злочинів, направлених на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами громадян під виглядом отримання цих коштів у якості оплати за поставку автомобілів за ціною, нижчою від ринкової вартості, а також під виглядом отримання грошових коштів у якості позики, у період часу з червня по жовтень 2006р. створили організовану групу, якою керували та приймали участь у вчиненні ряду злочинів.
Використовуючи печатку, реквізити та назву ТОВ «Транспорт та Екологія» і прикриваючи свою злочинну діяльність роботою в цьому товаристві та видаючи його як підприємство, що здійснює діяльність із поставки автомобілів, учасники організованого та очоленого ОСОБА_11 і невстановленою слідством особою злочинного об'єднання, до складу якого у різний час увійшли ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та невстановлені слідством особи, яке впродовж жовтня 2006р.- жовтня 2007р. існувало як організована група, а протягом жовтня 2007р. до середини 2010р. - як злочинна організація, діючи згідно з розробленим планом злочинної діяльності та відведеному кожному з них ролей, у період із жовтня 2006р. до середини 2010р. заволоділи шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами потерпілих ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28., ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 та ОСОБА_42 на загальну суму 5 360 066 грн. 85 коп..
В поданих апеляціях із змінами та доповненнями засуджені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та їх захисник ОСОБА_3 вважають, що вирок суду першої інстанції постановлений з істотним порушення кримінального процесуального закону; досудове і судове слідство по справі проведено неповно та однобічно; висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи; неправильно застосовано кримінальний закон. В обґрунтування поданих апеляцій посилаються на те, що як в ході проведеного досудового розслідування, так і під час судового слідства не здобуто доказів, якими доводиться їх вина у вчиненні злочинів, за які вони засуджені. Вважають, що судове слідство по справі проведено однобічно та неповно, оскільки не допитано всіх потерпілих та свідків, не досліджено всі обставини, які мають істотне значення для постановлення законного і обґрунтованого судового рішення. Крім цього, судом першої інстанції у постановленому вироку не надано об'єктивної оцінки правильності кваліфікації дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч.1 ст.255 КК України, оскільки у їх діях відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона даного злочину. Також вважають, що в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбачений ч.4 ст.190 КК України, оскільки їх дії носили цивільно-правовий характер і в них не було злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману або зловживання довірою, про що підтвердили самі потерпілі в суді першої інстанції. За таких обставин вважають, що висновки суду про доведеність їх вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи. За результатами апеляційного розгляду просять скасувати вирок суду та закрити кримінальну справу, за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358 КК України.
В поданій апеляції із змінами та доповненнями ОСОБА_12 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, в зв'язку із однобічністю досудового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильністю застосування кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. В обґрунтування поданої апеляції посилається на те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції не здобуто достовірних доказів щодо його причетності до вчинення інкримінованих йому злочинів. Вважає, що судом першої інстанції судове слідство проведено поверхово, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином не допитано свідків та потерпілих у справі, не проаналізовано та не надано об'єктивної оцінки показанням всіх підсудних, не спростовано їх доводи у прийнятому судом рішенні про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення злочинів в складі організованої групи, створення злочинної організації та участь у ній. За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду відносно нього змінити та закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України; перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України на ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В поданій апеляції із змінами та доповненнями засуджений ОСОБА_14, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, вважаючи його надмірно суворим. В обґрунтування поданої апеляції посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не врахував, що він активно сприяв розкриттю злочину, надав досудовому слідству та суду щирі, послідовні зізнавальні показання, завдяки яким вдалось розкрити злочинну організацію та дослідити всі обставини вчинення злочинів, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та мати похилого віку, яка є інвалідом третьої групи, він є єдиним годувальником родини, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно. За таких обставин вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді його реального відбування не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості. Просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання, застосувавши до нього положення ст.ст.69, 75 КК України.
В апеляції із змінами та доповненнями ОСОБА_13 вважає, що вирок суду постановлений з істотним порушення кримінального процесуального закону; досудове і судове слідство по справі проведено неповно та однобічно; висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи; неправильно застосовано кримінальний закон. В обґрунтування поданої апеляції посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, необґрунтовано та невмотивовано прийшов до висновку про доведеність його вини у вчиненні злочинів в складі організованої групи, створенні злочинної організації та участь у ній. Суд також не дав належної оцінки тому, що він реально причетний лише до заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_41, дії інших засуджених його умислом не охоплювались. За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду відносно нього змінити та закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України; перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України на ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В поданих апеляціях із змінами та доповненнями засуджений ОСОБА_11 та його захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вважають вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_11 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.358, ч.3 ст.28, ч.2 358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.4 ст.190, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України незаконним, постановленим з істотним порушення кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. В обґрунтування поданих апеляцій посилаються на те, що досудове слідство проведено без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, органом досудового слідства не допитано всіх свідків, які засвідчують факт поставки ОСОБА_11 автомобілів або повернення їм коштів, переданих в якості передплати; не перевірено взаємостосунки ОСОБА_46 з менеджерами автосалонів, з яких здійснювалась поставка автомобілів клієнтам; не перевірені показання ОСОБА_11 про взаємовідносини з компанією «Аль Кайем Трейдінг», яка визнала фінансову відповідальність перед ОСОБА_11 за непоставлені автомобілі. З'ясування цих обставин є істотним для вирішення питання про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні шахрайства, і на це суд не звернув уваги. Також вважають, що дії ОСОБА_11 по реалізації автомобілів носять цивільно-правовий характер, а тому висновки суду про доведеність вини ОСОБА_11 у заволодінні грошовими коштами потерпілих шляхом обману та зловживанням довірою не відповідають фактичним обставинам справи. Про відсутність в діях ОСОБА_11 умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілих шахрайським шляхом (суб'єктивної сторони складу злочину) свідчать і показання допитаних в судовому засіданні свідків про те, що вони через ОСОБА_11 придбавали автомобілі за цінами, нижчими від ринкових, і будь-яких претензій до нього не мають.
Судом першої інстанції у мотивувальній частині вироку не наведено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_11 у створенні злочинної організації та участь у ній, та відповідно правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.255 КК України.
Крім зазначеного, посилаються на те, що органом досудового слідства порушено вимоги ст.120 КПК України 1960 року і більшість слідчих дій, пов'язаних із збиранням доказів, на які суд послався як на докази, проведені поза межами встановленого законом строку досудового розслідування, а тому не відповідають вимогам допустимості і не могли бути використані як докази вини ОСОБА_11 Поза увагою суду залишилась і фальсифікація слідчим процесуальних документів - протоколів допиту свідка ОСОБА_47 та проведення очної ставки між ним та ОСОБА_11
Про порушення судом кримінально-процесуального закону свідчить і те, що ОСОБА_11 засуджений за заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16, хоча по даному епізоду 08.01.2009 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
За результатом апеляційного розгляду просять скасувати вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року в частині засудження ОСОБА_11 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.358, за ч.3 ст.28, ч.2 ст.358, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.190, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, а матеріали справи повернути для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та їх захисників, які підтримали подані апеляції із уточненнями та доповненнями і просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій та вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованими, представника потерпілої ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення поданих апеляцій, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, перевіривши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та їх захисників підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок суду лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Мотивувальна частина обвинувального вироку у відповідності до вимог ст.334 КПК України 1960 року повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
З урахуванням даних вимог кримінального процесуального законодавства України суд, приймаючи рішення про визнання кожного підсудного винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, повинен не тільки викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, але й докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.
При розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об'єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього.
Цих вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку щодо засуджених не дотримався.
Зокрема, визнавши ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 винними у вчиненні ними злочинів в складі організованої групи та злочинної організації, а також у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, суд не дав аналізу усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях потерпілих, свідків та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, жодним чином не спростував показання підсудних про відсутність доказів, які б свідчили про створення злочинної організації, вчинення злочинів організованою групою та злочинною організацією.
Таким чином, суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку стосовно ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та вирішенні питань, зазначених у ст.324 КПК України 1960 року, не надав оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку, в порушення вимог ч.1 ст.334 КПК України 1960 року, припустився суперечностей щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та кваліфікації дій засуджених.
Так, суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в тому, що вони, діючи в складі злочинної організації, що була трансформована у жовтні 2007 року із організованої групи, у період із липня 2008 року до жовтня 2010 року, діючи відповідно до розробленого плану злочинної діяльності та згідно із покладеними на кожного із них функціями у ній, заволоділи шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) грошовими коштами ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28., ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 та ОСОБА_42 на загальну суму 4 856 941,45 грн. (т.28 а.с.193-195).
Разом із цим суд встановив, що ОСОБА_14 вступив у злочинну організацію лише в жовтні 2008 року, а ОСОБА_13 - у березні 2009 року. Зазначена обставина виключає їх відповідальність за вчинення злочинів, у підготовці або вчиненні яких вони не брали участь.
Також судом першої інстанції в постановленому вироку неправильно застосовано кримінальний закон при кваліфікації дій засуджених за вчинення злочинів у співучасті.
Зокрема, дії ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, що виразились у підробленні документів, які видаються та посвідчуються підприємствами, і які надають права та звільняють від обов'язків, з метою використання їх як підроблювачами, так і іншими особами, вчиненими повторно, за попередньою групою осіб, злочинною організацією, кваліфіковані судом по ч.3 ст.28 ч.2 ст.358 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинення злочину організованою групою.
Має місце і порушення вимог ст.328 КПК України 1960 року при розв'язанні судом цивільних позовів потерпілих.
Згідно постановлено вироку задоволено цивільні позови потерпілих та стягнуто: з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_16 2362579 грн., на користь ОСОБА_27 23 969 грн. та на користь ОСОБА_29 151 804 грн.; з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_25 279 639 грн., на користь ОСОБА_43 280 670 грн., на користь ОСОБА_44 798 500 грн. та на користь ОСОБА_32 - 271 670 грн.; з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_18 191 900 грн., на користь ОСОБА_20 838 918 грн., на користь ОСОБА_24 878 889 грн., на користь ОСОБА_30 98 000 грн. та солідарно з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_23 50 500 грн. і на користь ОСОБА_31 та ОСОБА_45 64 200 грн.; з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_36 77 000 грн.
Судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільних позовів потерпілих, оскільки невмотивовано покладено цивільну відповідальність за матеріальну шкоду, заподіяну злочинами, на окремих осіб, які разом з іншими особами засуджені за вчинення цих злочинів в складі організованої групи чи злочинної організації.
Колегія суддів вважає, що зазначені порушення кримінально-процесуального закону України є істотними і такими, що перешкодили суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу та постановити законне і обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог ст.ст. 367, 370 КПК України є безумовною підставою для скасування обвинувального вироку.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального закону при призначенні ОСОБА_11 покарання за сукупністю злочинів, оскільки за правилами частини 4 статі 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, а суд фактично цього не зробив.
З наведених підстав апеляції ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та їх захисників підлягають частковому задоволенню, з поверненням справи на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.
Під час нового судового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, проаналізувати зібрані у справі докази в їх сукупності, дати їм належну оцінку, врахувавши доводи поданих апеляцій, і в залежності від встановленого прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.
Підстав для зміни чи скасування обраного ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366, 368, 371 КПК України 1960 року, п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляції ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та їх захисників задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року, постановлений відносно ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - скасувати.
Матеріали кримінальної справи повернути до Солом'янського районного суду м.Києва, на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.
Апеляції засуджених ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, залишити без задоволення.
Запобіжний захід ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 залишити без змін - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби в м.Києві та Київській області.
Судді:
________________ ____________________ ____________________
Мосьондз І.А. Полтавцева Г.А. Корнієнко Т.Ю.