АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
26 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А, Гаращенко Д.Р.
при секретарі - Чайці І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим приміщенням та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим приміщенням та виселення задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Вирішене питання щодо розподілу судового збору.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_7, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає .
Справа №
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/8968/2012
Головуючий у суді першої інстанції: Кондратенко О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
Судом встановлено, що у листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою, в якій просила: зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1; виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 2/3 частини вищезазначеної квартири належить на праві власності їй та 1/3 частина - її сину ОСОБА_6
Відповідачі по справі є громадянами Російської Федерації та мають постійне місце проживання в Росії. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самоправно вселилися до спірної квартири, замінили замки та чинять перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною квартирою, чим порушуються її права, як власника, а тому вона була змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_5, звернулись до суду із зустрічним позовом про визнання за ними права користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що позивачка по справі є їх донькою; 1/3 частина спірної квартири належала ОСОБА_3, яка була ним подарована ОСОБА_5 В період часу з 1987 року по 2007 рік вони проживали однією сім'єю.
В 2002 році вони - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попросили оформити доньку інвестиційний контракт для придбання квартири АДРЕСА_2, так як мали намір на переїзд на постійне місце проживання до м. Києва після виходу на пенсію.
Для придбання квартири АДРЕСА_2, вони пересилали грошові кошти доньці, що були ними зароблені під час проходження служби в Росії.
В 2005 році вони вселилися до спірної квартири за згоди позивачки та проживають в ній постійно по теперішній час без реєстрації; несуть витрати по оплаті комунальних послуг та проводять поточний ремонт квартири, на їх думку, їм, як членам сім'ї власника належить право користуватися спірною квартирою.
Як вбачається з матеріалів справи, в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_8, про що свідчить довідка форми № З, видана 28.05.2012 року КП " ЖЕК " Покровська "; проживають у вказаній квартирі без реєстрації: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Судом встановлено, що в березні 1976 року ОСОБА_3, на сім'ю в складі трьох осіб ( він, ОСОБА_4 -дружина, ОСОБА_9 ( нині ОСОБА_5 ) - донька ) виконавчим комітетом Київської міськради депутатів трудящих була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1
30 грудня 1993 року відділом приватизації держадміністрації Шевченківського району, видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному.
27 серпня 1997 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено договір дарування, по якому, ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняла у дар 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
Судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, в результаті чого, відповідачі не допускають позивачку до спірної квартири; остання немає ключів від вхідних дверей квартири.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2011 року відповідачі замінили замки у вхідних дверях спірної квартири, після чого між сторонами виникли неприязні стосунки, що потягло за собою звернення ОСОБА_5 в листопаді 2011 року із заявою до суду з вищезазначеним позовом.
За ч. 3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправне зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Головного управління житлового забезпечення КМДА про визнання сторін членами однієї сім'ї, визнання права спільної власності на квартиру, скасування свідоцтва про право власності на квартиру, відмовлено у задоволенні позову, судовим рішенням встановлено, що сторони проживали однією сім'єю до 1988 року, у задоволенні позову про визнання сторін членами однієї сім'ї в період з 1987 по 2006 рік відмовлено. Рішення суду набрало чинності 28 грудня 2010 року (т. 1, а.с. 125-128, 138-140).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, відповідачі вселилися у спірну квартиру і проживають в ній без правових підстав, чинять перешкоди у користуванні даною квартирою власникові - ОСОБА_5
Колегія суддів не може погодитись з доводамиапеляційної скарги, що судом порушено вимоги матеріального та процесуального права, судом не надано можливість представнику відповідача надати свої пояснення, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, журналом судового засідання, з якого вбачається, що представник ОСОБА_3 приймав участь у справі та надавав свої пояснення в судовому засіданні 23 квітня 2013 року, відповідач ОСОБА_3 надавав свої пояснення 18 березня 2013 року.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не з'ясовано думку третьої особи - ОСОБА_6, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 подав до суду заяву про підтримку ним позовних вимог ОСОБА_5
Доводи апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.. 268 ЦК України, не поширюється позовна давність на вимоги власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Оскільки названі порушення мають триваючий характер, то постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника.
Спростовуються матеріалами справи і доводи апелянтів, що судом не розглянуто зустрічну позовну заяву та не запропоновано сторонам укласти мирову угоду. Так, судом роз'яснювалось сторонами їхні права та обов'язки в судовому засіданні, в тому числі і можливість дійти мирової угоди, проте, укладання мирової угоди - це спільне рішення сторін у справі, є їхнім правом, а не обов'язком.
Судом першої інстанції при постановленні рішення вирішувалось питання як щодо первісного позову, так і щодо зустрічних позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді