03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц /796/6775/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Макуха А.А.
Доповідач - Ящук Т.І.
13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
встановила:
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу передано на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва за підсудністю.
Не погоджуючись з ухвалою від 24.01.2013 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та компенсувати (стягнути) з МТСБ України на користь ОСОБА_2 6214 грн. 80 коп. судових витрат, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки питання про відкриття провадження по справі судом першої інстанції ще не вирішено. Зазначав, що суд повинен був застосувати ст. 115 ЦПК України та повернути позовну заяву позивачу для подання до належного суду. Крім того, якщо застосовувати до позовної заяви наслідки ст. 115 ЦПК України, то відповідачу потрібно компенсувати судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України.
В судове засідання апелянт не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, доказів поважності причин неявки суду не подано, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Представник позивача в судовому засіданні вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2012 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року по даній справі було відкрито провадження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року було скасовано, а питання передано на розгляд до того ж районного суду.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року позов МТСБУ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат в порядку регресу було задоволено : стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ 17 161 грн. 21 коп. на відшкодування майнової шкоди, 2000 грн. витрат на правову допомогу та 214, 60 грн. судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою суду від 24 січня 2013 року дану цивільну справу передано на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва за підсудністю.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про направлення справи за підсудністю, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Голосіївського району, а тому відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України та оскільки після відкриття провадження у справі виявилось, що дана справа не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва, справа підлягає передачі на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва на підставі ч. 2 ст. 116 ЦПК України.
Однак з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений з порушенням вимог процесуального закону.
Так, частиною 1 ст. 116 ЦПК України встановлено перелік випадків, коли суд передає справу на розгляд іншому суду:
1) якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання ( перебування);
2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;
3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 4) ліквідовано суд, який розглядав справу.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року» «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, які впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому передача справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.
Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2012 року ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва про відкриття провадження від 10 травня 2012 року скасовано, питання передано на розгляд до того ж районного суду. Однак, судом першої інстанції питання про відкриття провадження по даній справі вирішено не було, ухвала про відкриття провадження у справі в матеріалах справи відсутня.
Таким чином, оскільки після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відкриття провадження від 10.05.2012 року провадження по даній справі відкрито не було, то у суду були відсутні підстави для направлення справи за підсудністю відповідно до вимог ст. 116 ЦПК України.
Відповідно до ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду від 24.01.2013 року неможливо визнати законною і обґрунтованою, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви - поверненню до суду першої інстанції та передачі питання на новий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати, вирішується судом під час ухвалення рішення.
Таким чином, прохання апелянта про компенсацію судових витрат за рахунок позивача не ґрунтується на вимогах процесуального закону, оскільки справа по суті не розглянута, рішення по даній справі в установленому законом порядку не ухвалене, а тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312- 315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Судді: