МСП - 03110, м. Київ вул. Солом'янська 2-А
№ 22ц-796/6495 Головуючий у 1-ін.- Кравець Д.І.
Доповідач - Слободянюк С.В.
18 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.,
суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.
при секретарі - Товарницькій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави України в особі: Міністерства внутрішніх справ України, державних виконавців Лисенко Людмили Дмитрівни, Жданова Марата Георгійовича, Державної казначейської служби України; Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві; ОСОБА_5; Комунального підприємства «Господар»; Головного управління юстиції у м. Києві; Київської міської ради про захист прав власників, стягнення збитків і компенсацію завданої моральної шкоди, завданих залиттям квартири,
В жовтні 2006 року позивачі звернулись в суд з позовом, в подальшому уточнюючи його вимоги, про захист прав власників, стягнення збитків та компенсацію завданої моральної шкоди, а саме просили:
- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 600 грн. в якості відшкодування майнової шкоди, а також на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 60 000 грн. кожному в якості відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з держави в особі Державного казначейства на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 15 000 грн. кожному в якості відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами правоохоронного органу, шляхом безспірного списання органом державної казначейської служби зазначеної суми з відповідного рахунку, а також по 15 000 грн. кожному в якості відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами органу державної виконавчої служби, шляхом безспірного списання органом державної казначейської служби суми з відповідного рахунку;
- стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 30 000 грн. кожному в якості відшкодування моральної шкоди,завданої органом місцевої влади, шляхом безспірного списання органом державної казначейської служби зазначеної суми з відповідного рахунку;
- стягнути з Комунального підприємства «Господар» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 15 000 грн. кожному в якості відшкодування моральної шкоди, завданої начальником ЖЕК-224 КП «Господар»;
- стягнути з КП «Сервісно-розрахунковий центр Шевченківського району» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 15 000 грн. кожному в якості відшкодування моральної шкоди.
Чинною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року з підстав повторної неявки залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_6 (т.4 а.с.120, 121).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року відмовлено в задоволені позову (т.4 а.с.124-133).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, постановлення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі..
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено всі докази по справі, які мають значення для правильного вирішення справи.
В судому засіданні представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали, представник Міністерства внутрішніх справ України - Морміль М.П. та представник Головного управління юстиції у м. Києві Управління державної виконавчої служби - Шевченко С.П. скаргу не визнали.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи згідно до акту ЖЕК-1004 від 29 вересня 2003 року (т.1 а.с.7) здійснено обстеження квартири позивачів АДРЕСА_2 з зв*язку із залиття квартири мешканцями кв.121 цього ж будинку.
Згідно довідки форми №-3, виданої Комунальним підприємством « Житлово-експлуатаційною конторою «Ярославська» від 21 лютого 2009 року, в квартирі АДРЕСА_1 проживали громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 з 2006 року без реєстрації. Власником особового рахунку зазначено ОСОБА_5 ( Т.2, а.с. 10).
Вказані особи проживали в кв. НОМЕР_1 відповідно до заяви ОСОБА_5 від 12 серпня 2005 року, якій останній зазначає, що він власником квартири відповідно до заповіту (т.2 а.с.20).
З листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна № 9662 від 03 березня 2009 року, вбачається, що відповідно з даними книг реєстрації Бюро АДРЕСА_1 на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_10, ОСОБА_11. на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25 квітня 1996 року Київською дільницею цивільних споруд. Далі Ѕ частина квартири від ОСОБА_10 перейшла до ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 листопада 1998 року ( т.2 а.с.12).
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім*я ОСОБА_5, від 05 листопада 1998 року на Ѕ частини АДРЕСА_1 (т.2 а.с.200).
Згідно листа № 3968 від 18 лютого 2009 року в.о. начальника Київського СІЗО - Карпука О.В., ОСОБА_5 утримується в Київському СІЗО з 12 грудня 2002 року по теперішній час ( тобто станом на день відповідного листа т.2 а.с. 8).
Відповідно до вищевказаного акту залиття сталося 29 вересня 2003 року.
Суду не надано належних доказів стосовного дослідження саме АДРЕСА_1 з підстав залиття квартири позивачів.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які зона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачі просять стягнуто із ОСОБА_5 600,00 грн. матеріальної шкоди, завданої залиття квартири. Однак, позивачами суду не було надано належних та допустимих доказів щодо завдання матеріальної шкоди, в чому вона полягає та її розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звертаючись з позовом до суду, просилистягнути моральну шкоду, заподіяну їм протиправними діями відповідачів: Міністерства внутрішніх справ України, державних виконавців Лисенко Л.Д., Жданова М.Г., Державної казначейської служби України; Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві; ОСОБА_5; Комунального підприємства «Господар»; Головного управління юстиції у м. Києві; Київської міської ради.
Згідно вимог, ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суду позивачами не надано належних та допустимих доказів стосовно завдання вказаними відповідачами моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у заявленому позивачами.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: