АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
25 червня 2013 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У квітні 2008 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, уточнивши який зазначила, що 27 липня 2007 року на Бориспільському шосе в районі Харківської площі в м. Києві з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої належний позивачці автомобіль «Honda Civic» рн НОМЕР_3 був пошкоджений.
За висновком товарознавчого дослідження розмір заподіяної шкоди склав 35366.77 грн. витрати на проведення товарознавчого дослідження - 400 грн., проте на ремонт автомобіля позивачка витратила 40 025.57 грн.
Тому 40 025.57 грн. матеріальної шкоди 1699 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 5 843.73 грн. інфляційних витрат, 562.55 грн. - 3% річних та судові витрати позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача.(а.с. 1- 17)
Відповідач проти позову заперечував.(а.с. 22-25, 34)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на її користь із ОСОБА_2 24 411.24 грн. на відшкодування майнової та 1699 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 252.61 грн. судових витрат. (а.с.205-208)
В апеляційній скарзі позивач просила змінити рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким збільшити суму відшкодування шкоди до 39 325 грн. На обґрунтування скарги посилалася на те, що суд не врахував обставин і доказів, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.(а.с. 215-219).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.( а.с. 233-236) Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, роз'яснень, що містяться в абзаці другому п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.
Винність ОСОБА_2 в тому, що він 27 липня 2007 року на Бориспільському шосе в районі Харківської площі в м. Києві керуючи автомобілем НОМЕР_1 в порушення вимог п. 10.1, 10.3 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, рухаючись по дорозі виконував маневр ліворуч в іншу смугу руху не переконався, що це є безпечним для інших учасників дорожнього руху та здійснив зіткнення із автомобілем «Honda Civic» рн НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 підтверджується матеріалами адміністративної справи, протоколом про адміністративне правопорушення, висновком судової авто технічної експертизи Київського НДІСЕ МЮ України № 10277\10-18\2574\11-18 та дослідженими колегією суддів матеріалами адміністративного провадження. (матеріали адмін. справи № 3-44017\07 а.с. 52-60, 182-187)
За свідоцтвом власником автомобіля «Honda Civic» рн НОМЕР_3 зазначена ОСОБА_1(а.с. 7)
За висновком товарознавчого дослідження ПП ОСОБА_5 № 16\7 від 30 серпня 2007 року вартість матеріального збитку, завданого належного позивачці автомобіля склав 24011.24 грн., вартість відновлювального ремонту з ПДВ визначена в розмірі 35 366.77 грн.(а.с. 64-79)
Право експерта-оцінювача ОСОБА_5 проводити оцінку та складати висновок (на час його складання) підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 4615\06 від 17.02.2006 року про що зазначено у висновку.
Характер ушкоджень підтверджується і довідкою з місця ДТП.(а.с. 8)
Позивачкою ОСОБА_1 відремонтований належний їй автомобіль та надані наряд - замовлення від 07 грудня 2007 року, оплачений рахунок та квитанцію на придбання запасних частин для пошкодженого автомобіля на суму 24057 грн., акт приймання - передачі проведення відновлювальних робіт на належному їй автомобілі, товарний чек № 14 від 30 грудня 2007 року на суму 6350 грн., а разом витрат на суму - 30 407 грн. (а.с. 10-15)
За проведення товарознавчого дослідження позивачка сплатила 400 грн. (а.с. 16)
На підстав ч. 4 ст. 10 ЦПК України колегія суддів роз'яснила, проте клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи матеріальної шкоди в суді не заявлено. Цих обставин представник відповідача ОСОБА_3 не заперечував та пояснив, що на час скоєння пригоди ОСОБА_2 не мав укладеного договору обов'язкового страхування та полісу за яким була б застрахована його цивільно-правова відповідальність.
Тому з огляду на положення ст. 1191 ЦК України, роз'яснень, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», колегія суддів визнала право позивачки заявляти вимоги безпосередньо до винної особи та не вирішувала питання про часткову відповідальність Моторного страхового транспортного бюро України, яке районним судом не було залучено до участі у справі.
Рішення суду в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди сторонами не оскаржувалось, в частині стягнення із відповідача на користь позивачки 400 грн. витрат товарознавчого дослідження, та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 843.73 грн. інфляційних витрат, 562.55 грн. - 3% річних є правильним.
Відповідач та його представник не надали до суду доказів можливості відновлення пошкодженого автомобіля без необхідності придбання нових деталей, якими мають бути замінені пошкоджені, як це визначено за висновком товарознавчого дослідження, тому колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має відшкодувати позивачці пряму дійсну шкоду, розмір якої підтверджений належними доказами по справі.
Тому на користь позивачки із відповідача має бути стягнути 30 807грн.(30 407 грн. витрати позивачки на ремонт автомобіля + 400 грн. витрат на дослідження пошкоджень)
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивачки відшкодування завданої шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати позивачку після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, повернути ОСОБА_2 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, які визначені за Переліком, вказаним у висновку товарознавця ОСОБА_5 № 16\7 від 30 серпня 2007 року. (а.с. 69)
На підставі ст. 88 ЦПК України слід збільшити розмір судового збору до 355.07 грн. пропорційно частині задоволених вимог(308.07 грн. в частині майнових вимог + 17 грн. в частині немайнових вимог + 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) сплачених позивачкою за квитанціями в розмірі і порядку встановлених законодавством на час подання нею позову у квітні 2008 року.(а.с. 1-4)
Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1, 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди і судового збору, ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на її користь із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_2 - 30 807 (тридцять тисяч вісімсот сім) грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 355(триста п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. судового збору, в іншій частині вимог - відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_1 після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, повернути ОСОБА_2 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, які визначені за Переліком, вказаним у висновку товарознавця ОСОБА_5 № 16\7 від 30 серпня 2007 року.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський
Справа № 22ц796\6985/2013
Головуючий у першій інстанції ПарамоновМ.Л.
Доповідач Левенець Б.Б.