Справа № 22-ц/796/7852/2013 Головуючий у 1 інстанції - Гайдук С.В.
м.Київ Доповідач - Борисова О.В.
20 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та відновлення порушених трудових прав,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у позові ОСОБА_2 до ТОВ «Інтегрітес» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та відновлення порушених трудових прав - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Посилається на те, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вимоги про стягнення зарплати за розрахунком 8000 грн. на місяць він не заявляв, а жоден суд її досі не розглянув.
Зазначає, що судом встановлено факт неправомірних дій відповідача, а саме наказом № 89 від 08 жовтня 2012 року на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2012 року було введено до штатного розпису 1 штатну одиницю - посаду старшого піар-менеджера з посадовим окладом 1118 грн. на місяць - замість 8000 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до штатного розпису ТОВ «Інтегрітес» введеного в дію з 01 січня 2010 року,була відсутня посада старший піар-менеджер. Проте, позивача прийнято на роботу 19 липня 2010 року, що встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва, а тому посилання суду на січень 2010 року є недоречним. Апелянт зазначає, що йому одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідач іншуроботу не пропонував, хоча розмістив в інтернеті відомості про вакансію саме піар-менеджера.
Апелянт зазначає, що судом дано невірну оцінку тому, що його було попереджено наказом № 90 від 15 жовтня 2012 року про звільнення з 15 грудня 2012 року, оскільки зміст цього наказу свідчить про те, що його було звільнено саме 15 жовтня 2012 року датою 15 грудня 2012 року без попереднього скорочення його посади.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності доводів позивача про те, що він мав переважне право на залишення в штаті як фахівець з найбільшим стажем роботи та що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, оскільки суд не витребував у відповідача штатний розпис за 2012 рік з прізвищами співробітників, а те, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, встановлено рішенням того ж суду та не потребує повторного доказування, відомості про дітей також є в його паспорті.
Зазначає, що судом незаконно встановлено, що з 16 жовтня 2012 року по13 листопада 2012 року позивач без поважних причин не з'являвся на роботу та був звільнений за прогул, оскільки 16 жовтня 2012 року він особисто подав до суду цей позов, а також 16 жовтня 2012 року з 16-ї години він був присутній в іншому судовому засіданні, а також 15 жовтня 2012 року позивач подав відповідачу заяву про відпустку, яку він повинен був надати негайно відповідно до Закону України «Про відпустки».
Крім того, апелянт посилається на те, що його ізолювали від трудового колективу, позбавили можливості нормальнопрацювати, не виплатили заробітну плату з липня 2010 року, через що він не мав коштів на проїзд на лівий берег міста Києва, роботодавець реалізувавши своє право визначив у письмовій пропозиції про роботу розмір його окладу в сумі 8000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Інтегрітес» про поновлення на роботі, видачу трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, видачу трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого піар-менеджера в ТОВ «Інтегрітес» з 28 липня 2010 року з оформлення трудової книжки з внесенням відповідного запису про прийом на роботу з 19 липня 2010 року та стягнуто 2000 грн. моральної шкоди на його користь. В решті вимог відмовлено.
Наказом № 89 від 08 жовтня 2012 року на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2012 року відповідачем було введено до штатного розпису 1 штатну одиницю - посаду старшого піар-менеджера з посадовим окладом 1118 грн. на місяць з 19 липня 2010 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого піар-менеджера з 28 липня 2010 року , оформлено ОСОБА_2 трудову книжку з внесенням відповідного запису про прийом на роботу з 19 липня 2010 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Наказом № 90 від 15 жовтня 2012 року «Про зміни в організації праці через ліквідацію посади старшого піар-менеджера» у зв'язку зі зміною в організації праці ОСОБА_2 було попереджено про звільнення з 15 грудня 2012 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом та попередженням про звільнення позивач був ознайомлений 15 жовтня 2012 року.
Відповідно до п.3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Власник вправі на власний розсуд вносити зміни до штатного розкладу, не обмежуючись їх кількістю та обґрунтованістю. Власник на свій розсуд регулює чисельність структурних підрозділів, зменшує кількість одних посад, при тому збільшуючи кількість інших посад. Ніхто не може ставити під сумнів доцільність скорочення чисельності або штату працівників і ніхто не може нав'язати власнику чи уповноваженому ним органу свою волю відносно скорочення тієї чи іншої посади.
А тому колегія суддів вважає, що правових підстав для визнання наказу № 90 від 15 жовтня 2012 року незаконним немає.
Доводи апелянта про те, що наказом № 90 від 15 жовтня 2012 року він був звільнений з роботи до ліквідації його посади колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається зі змісту наказу «Про зміни в організації праці через ліквідацію посади старшого піар-менеджера» позивач у зв'язку зі зміною в організації праці був попереджений про звільнення з 15 грудня 2012 року за п.1 ст.40 КЗпП України з одночасним попередженням про наступне вивільнення працівника ТОВ «Інтегрітес» через два місяці з моменту вручення даного попередження.
Статтею ст.49-2 КЗпІІ України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що він мав переважне право на залишення в штаті як фахівець з найбільшим стажем роботи та батько трьох неповнолітніх дітей, оскільки при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці і лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації передбачені випадки надання переваги в залишенні на роботі працівників. Разом з тим позивачем не доведено, що він має рівноцінну кваліфікацію та більш високу продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, посади яких не скорочувалися.
Як вбачається з матеріалів справи наказом № 101 від 13 листопада 2012 року ОСОБА_2 був звільнений з посади піар- менеджера 16 жовтня 2012 року за прогул без поважних причин 16 жовтня 2012 року, згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.
Наказом № 102 від 13 листопада 2012 року скасовано наказ № 90 від 15 жовтня 2012 року «Про зміни в організації праці через ліквідацію посади піар- менеджера». Виведено зі штатного розпису посаду старшого піар- менеджера з 14 листопада 2012 року - 1 штатну одиницю з посадовим окладом 1118 грн. на місяць.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання незаконним поновлення позивача на роботі та звільнення з роботи в один день 15 жовтня 2012 року; відсутність будь- яких змін в організації праці відповідачем з 8 по 15 жовтня 2012 року; визнання незаконним та скасування наказу № 90 від 15 жовтня 2012 року про звільнення з роботи з 15 грудня 2012 року; поновлення позивача на роботі в ТОВ «Інтегрітес» на посаді старшого піар-менеджера з окладом 8000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також та не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування наказу № 90 від 15 жовтня 2012 року та щодо поновлення позивача на роботі через відсутність предмету спору у зв'язку зі скасуванням відповідачем наказу № 90 від 15 жовтня 2012 року.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконним переведення позивача на роботу за іншою відмінною від основного офісу адресою на лівому березі міста Києва з значно меншою, за встановлену трудовим договором, зарплатою без попередження про зміну суттєвих умов праці, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.32 КЗпП України визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Надання позивачу робочого місця за адресою по вул. Шумського, 1-Б, офіс 121 в м. Києві, тобто надання позивачу робочого місця за адресою, відмінною від юридичної адреси відповідача не є переведенням на іншу роботу в розумінні ч.1 ст. 32 КЗпП України.
Як вбачається з наказу № 89 від 08 жовтня 2012 року про поновлення ОСОБА_2 з 28 липня 2010 року на посаді старшого піар-менеджера, з 19 липня 2010 року введено до штатного розпису посаду старшого піар- менеджера з посадовим окладом 1118 грн. на місяць.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Визначати розмір заробітної плати є правом роботодавця.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2012 року встановлено, що розмір заробітної плати, на яку має бути поновлено працівника, встановити неможливо у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати. Дане рішення набрало законної сили, а відповідно згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України вказані обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: