АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7643/2013
Головуючий у 1 інстанції: Коренюк А.М. Доповідач: Немировська О.В.
23 травня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року,
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, допустивши негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць, посилаючись на те, що він ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дочки.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року позовні вимоги було задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір відрахувань до 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 20 квітня 2012 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4. З початку лютого 2013 року відповідач проживає окремо від позивача та дитини. Відповідач працює, має регулярний дохід, проте не надає належної матеріальної допомоги й не приймає участі в утриманні та вихованні дитини, у зв'язку з чим, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, допустивши негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року позовні вимоги було задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку, має постійний заробіток та має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі, що є достатнім і можливим, як для стягувача, так і отримувача аліментів.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст.ст.180, 181, 183, 184, 185, 191 СК України.
Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісячно, є правомірним, оскільки відповідач є працездатною особою та має надавати достатню матеріальну допомогу на утримання своєї дочки ОСОБА_4, а тому стягнення з нього аліментів в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісячно буде справедливим по відношенню до обох сторін, на яких рівною мірою розповсюджується обов'язок утримувати дитину.
Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина від першого шлюбу ОСОБА_5, на утримання якої він надає матеріальну допомогу в розмірі 500 грн. щомісячно, не можуть бути підставою для зменшення розміру відрахувань до 1/6 частини заробітку (доходу), оскільки надання такої допомоги відповідач здійснює добровільно, і рішенням суду до сплати аліментів він зобов'язаний не був.
Враховуючи матеріальний стан позивача, яка веде окреме господарство, має окремий бюджет, не працює (перебуває у декретній відпустці), та на утриманні якої знаходиться малолітня дитина, їх стан здоров'я, потреби, та відповідача, який працює, має достатні можливості сплачувати аліменти на утримання дитини, розмір аліментів, встановлений судом першої інстанції, на думку колегії суддів, є обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді