Справа: № 2а-13667/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
27 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,
при секретарі Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач звернувся з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 16.03.2012 по 19.03.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві, на підставі наказу № 170 від 15.03.2012 року, було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" за період з 01.06.2010 по 31.12.2011.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 183.3, 183.6 статті 183 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 270 590,01 грн. та завищення суми від'ємного значення за червень 2011 року в розмірі 270 590,01 грн. та порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що привело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 270 590,01 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з наступного.
За результатами перевірки встановлено, що між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" було укладено наступні договори: № 510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011.
Згідно умов зазначених договорів, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (зерновозом) та кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналами товарно - транспортної накладної (типова форма №1-ТН), водночас до перевірки товарно - транспортні накладні не надані.
Листом № 2168/7/23-614 від 07.03.2012 року до ДПІ у Оболонському районі міста Києва надійшов акт № 187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.06.2010 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" відсутні та за адресою вказаною в реєстраційних документах підприємство відсутнє.
Також в зазначеному акті було вказано про те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" було анульоване 30.06.2011, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва надано службову записку № 814/26-05 від 23.02.2012 року "щодо наявності ознак "фіктивності" ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та від Одеського обласного центру зайнятості отримано копію відповіді № 3147/15/18 від 15.09.2012 року, в якій зазначено про те, що ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не має дозволу на працевлаштування громадянки Росії ОСОБА_4, якою була підписана податкова звітність.
Відповідно до висновків акту № 187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників за період з 07.06.2011 року по 31.12.2011 року в розумінні статей 134, 138, 185 та 198 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про відсутність у ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" адміністративного - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також про відсутність наміру створення правових наслідків, з огляду на що, угоди, укладені ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", носять фіктивний характер.
З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, укладені між ними правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України, є не дійсними.
За результатами перевірки складено акт № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012 року.
29.03.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" були подані заперечення на акт перевірки № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012 року, за результатами розгляду яких, листом №8306/10/40-550 від 05.04.2012 року було повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.
10.04.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві, на підставі акту перевірки № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012 року, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000174050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 135 295,01 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Державної податкової адміністрації у місті Києві була подана первинна скарга № 3496/1 від 25.04.2012 року на податкове повідомлення - рішення № 0000174050 від 10.04.2012 року, яка рішенням про результати розгляду скарги № 3923/10/12-114 від 27.06.2012 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Державної податкової адміністрації України була подана скарга № 3504/1 від 05.07.2012 року на податкове повідомлення - рішення № 0000174050 від 10.04.2012 року, яка рішенням про результати розгляду скарги № 1416/0/61-12/10-2115 від 05.09.2012 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктами 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Отже, необхідною умовою для віднесення, сплачених у ціні товарів (послуг), сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або, в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судом першої інстанції встанволено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" відповідно до договорів № 510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011, які є аналогічними за свої змістом та предметом яких є здійснення поставки сої українського походження.
Відповідно до пункту 2.4 зазначених договорів, кінцева якість товару визначається згідно результатам аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договорів, укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", встановлено, що кожен автомобіль супроводжується оригіналами товарно - транспортної накладної, а також те, що карантинний та/або ветеринарний сертифікат на товар оформлюється за рахунок покупця.
Згідно з пунктом 5.1 зазначених договорів, покупець здійснює оплату товару після отримання оригіналів рахунку - фактури, видаткової та податкової накладних.
Отже, відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", здійснення поставки товару, має підтверджуватись товарно - транспортною накладною, видатковою накладною, рахунком - фактурою, податковою накладною, документами складеними за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, карантинним та/або ветеринарним сертифікатом.
Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 Правил "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» соєві боби, подрібнені або не подрібнені (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку під карантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 120100.
Тобто, перевезення сої в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.
Позивачем, на підтвердження факту здійснення перевезення товару, надано копії товарно - транспортних накладних, відповідно до яких, товар для позивача було поставлено та отримано ПАТ "Укрелеваторпром", а на підтвердження факту отримання ПАТ "Укрелеваторпром" за зазначеними накладними товару, надано суду "Реестр прийнятого ПАТ "Укрелеваторпром" груза на квоту Альфред С.Топфер Украина за період с 14.06.11 року по 30.06.11 року", водночас, відповідно до ТТН, здійснювалось перевезення вантажу "сої", а відповідно до зазначеного реєстру, за ТТН було отримано культуру - "пшениця 3 кл (2010)".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанціх, що, оскільки дані зазначені в ТТН та "Реестр прийнятого ПАТ "Укрелеваторпром" груза на квоту Альфред С.Топфер Украина за період с 14.06.11 року по 30.06.11 року" є суперечливими, то такі ТТН не можуть бути прийняті, як доказ реальності здійснення поставки товару за договорами укладеними між позивачем та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ".
Позивачем надано договір, укладений з ТОВ "Пальміра Агро", предметом якого є надання послуг по забезпеченню проведення карантинного та ветеринарного догляду зернових вантажів та проведення оформлення карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв та здійснення їх реєстрації, а також додатки та акти приймання - передачі до зазначеного договору, однак, безпосередньо карантинних сертифікатів надано не було.
Також, позивачем не було надано суду рахунків та рахунків - фактур виписаних ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", та документації, складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.
Документів, на підтвердження здійснення перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та на підтвердження подальшого використання поставленої продукції у власній господарській діяльності, позивачем не надано.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення - рішення № 0000174050 від 10.04.2012 року, оскільки позивачем, не надано належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів, укладених з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", а отже, не доведено факт здійснення поставки товару
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі
Повний текст ухвали виготовлений 27.06.2013 року.
.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.