"18" червня 2013 р. Справа №922/484/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Слободін М.Н.
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників:
позивача - Крапивницький Я.І., дов. б/н від 20.12.2012р.
відповідача - Бурлаков С.Ю., дов.№4 від 03.09.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ "АГРОМАТ", м. Київ (вх. №1478 Х/3-10)
на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013р. у справі №922/484/13-г (суддя Погорелова О.В.)
за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ "АГРОМАТ", м. Київ
до ТОВ "Будмен Інтер", м. Харків
про стягнення 317829,84 грн.,-
У лютому 2013р. позивач - Промислово-технічна компанія у вигляді ТОВ "АГРОМАТ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з ТОВ "Будмен Інтер" 317829,84 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 03-10/146(р), укладеного між сторонами 03.10.2006 року. Також просив покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013р. у справі №922/484/13-г в задоволені позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013р. у справі №922/484/13-г 12 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані обставини справи, у зв'язку з чим, на думку скаржника, судом першої інстанції помилково було відмовлено у позові з посиланням на приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України. На думку заявника апеляційної скарги, дії відповідача по сплаті суми боргу в розмірі 38378,11 грн. від 20.06.2011р. переривають строк позовної давності, а тому, перебіг позовної давності починається заново починаючи з 20.06.2011р.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального, процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 03.10.2006 року між сторонами був укладений договір поставки № 03-10/146(р), за умовами п.1.1. якого було передбачено, що постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідач), а останній зобов'язався прийняти та оплатити товари на умовах договору у відповідності із замовленнями покупця та товаророзпорядчих документів, які є невід'ємною частиною договору.
За умовами вказаного договору (п. 5.2.), розрахунки за відвантажений товар здійснюються не раніше як після реалізації покупцем кожної партії поставленого товару третім особам шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника 4, 14, 24 числа кожного місяця. Строк реалізації товару складає 1 календарний рік з моменту поставки товару. Покупець зобов'язаний повністю сплатити поставлений Постачальником товар, або повернути товар Постачальнику на умовах EXW (м. Харків, вул. 50 річчя СРСР, 2/2).
Також, сторонами було складено специфікацію № 1до договору поставки № 03-10/146(р) від 03.10.2006р.
Дослідженням матеріалів справи було встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними №№ 08/4546ОБ від 11.01.2008 року; 08/4581ОБ від 11.01.2008 року; 08/4552ОБ від 11.01.2008 року; 08/37217ОБ від 06.02.2008 року; 08/38978ОБ від 06.02.2008 року; 08/61651ОБ від 20.02.2008 року; 08/61632ОБ від 20.02.2008 року; 08/329662ОБ від 18.07.2008 року; 08/364029ОБ від 15.08.2008 року; 08/485686ОБ від 14.10.2008 року.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, 26.12.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензію (вих. № 2793) про погашення заборгованості за отриманий товар в розмірі 317829,84 грн. не пізніше 09.01.2013 року, яка відповідачем була залишена без відповіді.
Як вбачається з матеріалів справи, дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки.
Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст. 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується .
В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок відповідача по оплаті товару виник з наступного дня після його одержання, як само і право вимоги позивача щодо оплати за поставлений товар. Позивач вважає даний висновок помилковим, посилаючись при цьому на приписи ч.1 ст. 692 ЦК України та п. 5.2. Договору поставки №03-10/146(р) від 03.10.2006р., яким було визначено, що розрахунки за відвантажений товар здійснюються не раніше як після реалізації покупцем кожної партії поставленого товару третім особам шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника 4, 14, 24 числа кожного місяця. Строк реалізації товару складає 1 календарний рік з моменту поставки товару.
Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням скаржника виходячи з наступного.
Так, предметом позову позивачем було зазначено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними №№ 08/4546ОБ від 11.01.2008 року; 08/4581ОБ від 11.01.2008 року; 08/4552ОБ від 11.01.2008 року; 08/37217ОБ від 06.02.2008 року; 08/38978ОБ від 06.02.2008 року; 08/61651ОБ від 20.02.2008 року; 08/61632ОБ від 20.02.2008 року; 08/329662ОБ від 18.07.2008 року; 08/364029ОБ від 15.08.2008 року; 08/485686ОБ від 14.10.2008 року. Як підставу позовних вимог позивач визначив порушення відповідачем зобов'язання в частині розрахунків за ориманий товар відповідно до вказаних видаткових накладних. Отже, позовні вимоги та їх правове обґрунтування, не містять посилання на порушення відповідачем умов договору поставки №03-10/146(р) від 03.10.2006р., а мотивовані наявністю заборгованості по оплаті товару, поставленого відповідачу за видатковими накладними. Доказів оплати вартості отриманого товару сторонами не надано, а матеріали справи таких доказів також не містять.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач заяв про зміну предмета або підстав позову суду не надавав, позовні вимоги не містять посилань на порушення з боку відповідача умов укладеного договору поставки, а містять вимоги про стягнення боргу саме на підставі видаткових накладних.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що отримання товару відповідачем відбулось у 2008 році, отже, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплати.
За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.
Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав товар за видатковими накладними №№ 08/4546ОБ від 11.01.2008 року; 08/4581ОБ від 11.01.2008 року; 08/4552ОБ від 11.01.2008 року; 08/37217ОБ від 06.02.2008 року; 08/38978ОБ від 06.02.2008 року; 08/61651ОБ від 20.02.2008 року; 08/61632ОБ від 20.02.2008 року; 08/329662ОБ від 18.07.2008 року; 08/364029ОБ від 15.08.2008 року; 08/485686ОБ від 14.10.2008 року, отже, право вимоги у позивача виникло у 2008 році, проте, з позовом до суду першої інстанції позивач звернувся лише 04.02.2013 року.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2013 року відповідач звернувся до господарського суду з заявою про застосування до позовних вимог строків позовної давності у зв'язку з чим просив відмовити в позові.
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки. На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Однак, позивачем не надано до суду заяви про відновлення пропущеного строку позовної давності та пояснення щодо наявності поважних об'єктивних причин його пропуску.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі і його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013р. у справі №922/484/13-г відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Таким чином, враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Промислово-технічної компанії у вигляді ТОВ "АГРОМАТ", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013р. у справі №922/484/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Повний текст постанови підписано 20.06.2013р.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Слободін М.М.