Справа № 505/580/13-ц
Провадження № 2/505/475/2013
Іменем України
20.05.2013 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бондаренко Н.В.
при секретарі - Шершун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Котовськ Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання провести реєстрацію автомашини позивача та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання провести реєстрацію автомашини позивача та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 04 грудня 2012 року апеляційний суд Одеської області скасував рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2010 року, таким чином було відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до нього про визнання угоди такою, що відбулася та визнання права власності на автомобіль. На сьогоднішній день автомобіль, який належить позивачу, знаходиться в гаражі у ОСОБА_2 На звернення позивача до ОСОБА_2 з вимогою передати автомобіль, останній відмовляється від добровільної передачі майна. Крім того позивач вказує на те, що на протязі двох років автомобіль знаходиться у ОСОБА_4 та весь цей час він не мав змоги належним чином користуватися даним автомобілем, їздити на роботу, до лікарні, долати ті відстані, які долав за допомогою своєї автомашини MAZDA 323, був позбавлений з сім'єю того комфорту, який надає даний автомобіль, а був вимушений зі своєю сім'єю пересуватися громадським транспортом та іншим автомобілем. Крім того позивач вказує на те, що на протязі цих двох років він не міг їздити разом з сім'єю до Криму на відпочинок, куди зазвичай їздив. Моральну шкоду, яку завдав позивачу ОСОБА_2, він оцінює в 5000 гривень.
З огляду на вищенаведене позивач просить суд витребувати у ОСОБА_2 автомобіль MAZDA 323, 1995 року випуску, шасі № НОМЕР_2, який зареєстрований в Котовському МРЕВ Одеської області та передати вказаний автомобіль ОСОБА_1 у власність, зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оплатити та провести перереєстрацію автомобіля MAZDA 323, 1995 року випуску, шасі № НОМЕР_2 в Котовському РЕВ 11 при ВДАІ Одеської області на ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 2500 гривень - за послуги адвоката, 25 гривень - банківські послуги, 550 гривень - судові витрати та оплата послуг банку.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував вказуючи, що автомобіль він придбав у ОСОБА_2, автомобіль знаходиться у нього.
Відповідач ОСОБА_2 вказував, що проти задоволення позову заперечує, та пояснив, що автомобіль він придбав за кошти у ОСОБА_1 після чого вже продав ОСОБА_3
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
29 березня 2010 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання угоди такою, що відбулася та визнання права власності на автомобіль було визнано право приватної власності на автомобіль марки MAZDA 323, 1995 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1, за ОСОБА_3
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2012 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області було скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання угоди такою, що відбулася та визнання права власності на автомобіль було відмовлено.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.
Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бут протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як вбачається з вищевказаного відповідач ОСОБА_3 незаконно володіє майном яке належить позивачу ОСОБА_1
В силу ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі. Отже, ця норма спрямована на реалізацію принципу реального виконання зобов'язання та визначає обов'язок набувача повернути безпідставно набуте майно в натурі. Це означає, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідачів повернути позивачеві належне йому майно - є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди, то сторона позивача вказувала про таку у своєї позовній заяві, та оцінила її у 5000 грн., однак у прохальній частині позову про неї не згадувала та у судових дебатах під час судового засідання також, за таких обставин суд не розглядає вказану вимогу.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно квитанції відділення №7 АТ «Імескбанк» м. Котовськ від 07.02.2013 року, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 550,00 гривень та 5,50 гривень комісію банку.
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката та або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. ( ст.84 ЦПК України).
Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (діючої на час понесення стороною витрат і розгляду справи) граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не мав перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-УІ, що набрав чинності з 1 січня 2012 року, також передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Встановлено, що в суді правову допомогу позивачу надавав адвокат ОСОБА_6, що підтверджено договором №3 від 21 січня 2012 року.
Згідно квитанції №2252.422.1 Південного ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» від 25.01.2013 року ОСОБА_1 сплатив 2500,00 гривень за надання правової допомоги згідно договору №3 від 21.01.2013 року. Також з ОСОБА_1 було стягнуто 25,00 гривень комісії банку, що підтверджується квитанцією №2252.422.2 Південного ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» від 25.01.2013 року.
Згідно журналу судового засідання адвокат брав участь у судових засіданнях в суді 15 квітня 2013 року з 13.09 години до 13.51 години, та 20 травня 2013 року з 12.30до 13.38 годин, що становить загалом в часі 1година 50 хвилин.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 01 січня 2013 року № 4282-VІ розмір мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2013 року складає 1147,00 грн.
Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_2, та ОСОБА_3 становить:
1147,00 грн. : 100% х 40% = 458,80 грн. за 1 годину;
458,80 грн. : 60 хвилин = 7,646 грн. за 1 хвилину;
7,646 грн. х 50 хвилин = 382,3 грн.
Позов до суду було подано 07 лютого 2013 року, договір укладено між позивачем та адвокатом про надання правової допомоги 21 січня 2013 року тому є підстави розраховувати компенсацію витрат за правову допомогу по підготовці позовної заяви, оскільки договір з адвокатом укладено до подання позову, таким чином підлягає до стягнення сума у розмірі 458,90 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідачів суми сплаченого судового збору та витрати за послуги адвоката є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання провести реєстрацію автомашини позивача та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 321, 387, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 1-15, 60, 88, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання провести реєстрацію автомашини позивача та стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_3 автомобіль марки MAZDA 323, 1995 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути його ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати на держмито у розмірі - 550 грн. банківські послуги за сплату держмита у розмірі 5,5 грн., витрати на правову допомогу у розмірі - 1300 грн., а разом - 1855,5 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Бондаренко